Малорусская Народная Историческая Библиотечка
история национального движения Украины 
Главная Движения Регионы Вопросы Деятели
Смотрите также разделы:
     Движения --> Националисты (Идеология Националистов)
     Факсимиль материала на МНИБ

"О. І. Бочковський. Вступ до націології"

2. Перші спроби національної ідеології й території

Звичайно, що виникнення нації, як політичного чинника на канві історії Европи, поява цієї драматичної постаті, що досі була здебільшого пасивним статистом, мусила викликати до себе зацікавлення з боку політичної ідеології та теорії. Природно теж, що перші ідеологи нації мусили вийти з табору поневолених народів, як передовсім заінтересованих у теоретичному обґрунтовані та виправданні своїх національно-визвольних змагань.

В дійсності це було так. На цих сторінках мені доведеться не раз вертатися до питання про ідеологію та теорію модерної нації, а при цій нагоді ілюструвати цей його бік відповідними фактами й доказами. Тут покищо обмежуся двома типовими й дуже яскравими прикладами, які, до речі, й хронологічно належать до перших проявів новочасної національної ідеології.

Фіхте (1762-1814). Отже, передовсім згадаю славетні „Промови до Німецького народу" Фіхте (1808 р.), виголошені під час розбиття й поневолення Німеччини французькою інвазією наполеонівських військ, і що стали справжньо „національною біблією" не тільки політичного визволення та об'єднання німців, але залишилися свого роду догматичним каноном романтичного націоналізму взагалі. Завданням цих промов, як каже німецький історик П. Йоахімсен, автор програмової монографії „Від німецького народу до німецької держави" (Історія німецької національної свідомости) було „показати нації її втрачену самобутність і навчити, як вона може її знову здобути. Це має статися шляхом нового виховання, що не є тільки народнім вихованням у розумінні Песталоцці, але національним вихованням". В першу чергу це має бути виховання національної свідомости. Фіхте хотів її будити прищепленням своїм землякам почуття національної гордости, що свідомо й програмове підносилася до щабля німецького месіянізму й виключности одночасно. У своїх „Промовах до німецького народу" Фіхте із захопленням пророка проповідував, що лише німецький нарід є праджерелом справжньої культури; що тільки німецька мова є дійсно живою та творчою; що лише німці вносять поважність, працю, Ґрунтовність у всі питання культурного життя й що тільки вони зможуть відновити й відродити світ". Філософія Фіхте — як каже попередньо цитований автор — „є релігією, а його релігія є, моральним домаганням. Оце саме надає цій постаті особливу велич і виключність".

Палацький (1798-1876). Зовсім іншого характеру має другий документ, який я хочу тут навести. Це уступ із голосного листа великого чеського історика й будівничого модерної чеської нації — Ф. Палацького, написаного 11.IV.1848 р. у відповідь на заклик всенімецького франкфуртського сейму, куди його було запрошено. Автор славетної історії чеського народу, у своєму згаданому листі, мотивуючи причини своєї відмови, одночасно при цій нагоді позитивно виклав свої погляди на право народів на самовизначення. „Право народів, — писав Ф. Палацький, — це дійсне право природи; жодний нарід на землі не має права вимагати, щоб для його користи приніс себе в жертву його сусід; жодний сусід не є зобов'язаний відцуратися або офірувати себе для добра свого сусіда. Природа не знає жодних пануючих народів або народів наймитів".

Цікаво порівняти цю національну ідеологію чеського діяча та вченого з попередньо зазначеними поглядами на цю саму справу славетного німецького філософа. Між ними відчувається наявна суперечність, що не є випадкова, але власне типова для новочасної національної ідеології. Цей дуалізм між німецьким національним аристократизмом, який характеризує програмовий національний месіянізм, виключність, заборчість і чеським національним демократизмом, що знову відзначається свідомою людяністю, визнанням засади рівноправности і толеранції (терпимости), — відтак тягнеться червоною ниткою через усю історію національних ідеологій аж до наших часів. Може ніколи ця досі згадана суперечність національних світоглядів не виявлялася так непримиримо гостро і ворожо, як саме тепер у добу загального розбурхання національних пристрастей і стихій.


"О. І. Бочковський. Вступ до націології"

Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/
История национального движения Украины 1800-1920ые годы.