|
Михаил Петрович Драгоманов (1841-1895) |
| Традиция - это передача пламени, а не поклонение пеплу. |
Наукова спадщина М. Драгоманова, незважаючи на її величезний обсяг і принципове значення у розвитку суспільної і гуманітарної думки на Україні та в Росії, видавалася дуже нерівномірно, епізодично. Найближчий співробітник вченого М. Павлик доклав подвижницьких зусиль до публікації його епістолярію та фольклористичних студій українською мовою. «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність» (у 4 томах, 1899 — 1907) і досі є єдиним найбільш систематизованим виданням такого типу, хоча тут ще не було жодних наукових коментарів. Важливою текстуальною базою для дослідників продовжують залишатися видання «Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова», в 2 томах (Париж, 1905 — 1906) і «Политические сочинения», видання за редакцією I. M. Гревса і Б. О. Кистяківського (M., 1908. T. 1). Надруковані українськими емігрантами однотомники «Драгоманов Михайло. Збірка політичних творів», за редакцією Павла Богацького (Прага; Нью-Йорк, 1937) і «Архів Михайла Драгоманова: Листування Київської Старої Громади з М. Драгомановим (1870 — 1895 pp.)» (Варшава, 1937) — цінна спроба саме наукового опрацювання цієї важливої частини драгоманівської спадщини. На Радянській Україні лише в 1970 році побачили світ «Літературно-публіцистичні праці М. П. Драгоманова» (у 2 томах; упорядники І. С. Романченко, В. В. Лисенко) — єдино приступна широкому читачеві лектура праць літературознавця, публіциста, хоча ще на початку 20-х років Українська Академія наук ухвалила видати повні зібрання праць Т. Шевченка, В. Антоновича, М. Драгоманова. І лише зараз згідно з ухвалою Республіканського ювілейного комітету по відзначенню 150-річчя з дня народження М. П. Драгоманова робляться перші організаційні заходи по виданню у найближчі роки 20-томного зібрання його праць.
Даниною світлій пам’яті вченого є цей оперативно підготовлений видавництвом однотомник. До нього включено не лише суто історичні праці («Положение и задачи науки древней истории», «Борьба за духовную власть и свободу совести в XVI — XVII столетии»), а й фольклористичні студії, де висновки історика спираються на факти духовного розвитку народу — історичні думи та пісні. З огляду на обмежені розміри тому ми змушені вдатися до публікації цілісних уривків із таких фундаментальних праць, як «Исторические песни малорусского народа» (в 2 томах) чи «Нові українські пісні про громадські справи. 1764 — 1880». Уперше друкуються у зібранні історико-популярні праці М. Драгоманова «Про українських козаків, татар та турок», «Пропащий час: Українці під Московським царством», а також окремі соціологічно-публіцистичні трактати, зокрема з національних проблем на Україні. Із поданих у томі матеріалів у згаданому двотомнику 1970 року друкувалися лише стаття «Шевченко, українофіли і соціалізм» і почасти «Чудацькі думки про українську національну справу». Не претендуючи на вичерпне представлення у томі тільки історичних досліджень М. Драгоманова (скажімо, лише монографічні дослідження з історії античного світу і Середньовіччя зайняли б кілька томів), хотілося після видавничої тривалої перерви відкрити читачеві широкий світ наукових зацікавлень вченого — історика, мислителя, де логіка конкретно-історичного аналізу фактів, подій слугувала інструментом пізнання суперечливої дійсності 70 — 90-х років XIX століття і підпирала його прогнози соціолога-політика.
Статті згруповано в хронологічному порядку, за часом першої їх публікації. Том завершується мемуарами Драгоманова про своїх учителів, що в радянський час теж не передруковувались. Публікація здійснюється за сучасною орфографією та пунктуацією із врахуванням притаманних Драгоманову особливостей (зберігаються і властиві йому написання географічних назв, прізвищ — наприклад, Омір замість Гомер). З огляду на відсутність рукописів друкованих статей і на різну мовно-правописну традицію у київських, львівських і женевських виданнях-паршодруках ми намагались уніфікувати правописні моменти (наприклад, вживання дублетних форм тілько і тільки, кожний і кождий) не стільки по всьому тому, скільки у межах кожної конкретної статті. Явні описки виправляються беззастережно, окремі редакторські розкриття скорочень і тому подібне подаються у квадратних дужках.
Видання супроводжується примітками та іменним покажчиком.
Примітки до статей склали кандидат філологічних наук P. C. Міщук і кандидат історичних наук В. С. Шандра (до статей «Положение и задачи науки древней истории», «Борьба за духовную власть и свободу совести в XVI — XVII столетии»).
У процесі роботи нам доводилося скористатися послугами бібліографа M. О. Мороза, за що складаємо йому щиру подяку.