Зимою сього року проживав Пантелеймон Куліш у Львові та по своїй „Хуторній поезії" видав тут посланіє під наг.: „Крашанка Русинам і Поля-{стр.199}кам на Великдень 1882", та відтак отсю саму річ „типом другим з додатком послісловія". На отсе посланіє помістив був Володимир Барвінський різку критику історично-політичних поглядів Куліша в „Ділі". Роля Куліша і його замисли у Львові були непрояснені і викликали до нього в громаді народовців недовірє та навіть ненависть, так що з ним ніхто з наших людей не зносився, а він сам не відважився прийти на вечер в память роковий смерти Т. Шевченка у Львові, боючись демонстрації.
Натомісць мав він бути в зносинах з кн. Юрієм Чарторийським, кн. Адамом Сапігою, Фр. Смолькою і Зємялковским, та мав намір з Іваном Еміліяновичем Левицьким видавати газету „Хутір", за піддержкою Поляків.{стр.200}
Відтак виїхав він зі Львова до Відня і там видав брошуру: „Die Vergewaltigung der Basilianer durch die Jesuiten". Так покінчилась його трагічна роля в політиці, якою він намагався станути по стороні Поляків, не знаючи відносин між Українцями а Поляками в Галичині...