Дня 26. лютого 1911. р. минали 50. літні роковини, як найбільший Кобзар України, замкнув свої очи. Та коли не судилось як слід відбути сего празнику народного серцю України: княжому Київу, то на нас Галицьких Українців припав сей почесний обовязок: стати заборолом ідей великого духа Тарасового. Ми відсвяткували достойно великі по-{стр.570}минки. Комітет українських львівських товариств постарав ся, що отсе свято обходили святочні громади шкільної молоді у всіх школах середних і учительських семинаріях Східної Галичини; наша українська громада у Львові відбула кілька величавих концертів, по чім наступили Шевченкові дні в краю і в українських кольоніях далекої Америки...