Смотрите также разделы:
В дебаті над військовим предложеннєм в Палаті послів, в дні 20. червня 1912. p., промовляючи іменем Українського Парляментарного Союза заявив я, що не уступаємо з нашого опозиційного становища проти правительства,— а виємково будемо голосувати за військовим предложеннєм, йдучи за волею цісаря,— щоби скріпити надію, що український нарід найде вже раз умови до свого розвою як рівнорядний державний чинник для добра краю і держави...
Та в краю йшов безнастанно вічевий рух за українським університетом{На доказ сього, як живо інтересував ся наш нарід в Галичині і Буковині — університетською справою, хай послужить отсей факт. До посла Василька приїхав був тоді вірник (війт) з одної громади на Буковині,— чоловік розумний, але неграмотний, та сказав, що хоче говорити з послом у важній справі громадській. Посол Василько подумав собі, що тут діло у якімсь тяжкім процесі громади,— та незвичайно втішив ся, коли почув від поважного вірника, що його післала громада, аби розвідав ся, як стоїть наш університет...}. До Відня був тоді приїхав професор д-р Іван Горбачевський, та користаючи з сього був я з професором Горбачевським у президента міністрів графа Штірка, щоб понаглити нашу справу університетську. Опісля, в дні 3. липня 1912. р. промовляв проф. Іван Горбачевський в Палаті панів за потребою оснування українського університету у Львові як етапу до мира в Галичині...
