113. Доля Габсбурґів.

На династію Габсбурґів і її 84. літного голову впало несподівано нове нещастє. А тих нещасть мав цісар Франц Йосиф не мало: траґічна смерть брата Максиміліяна, іще більше траґічна смерть одинокого сина Рудольфа, неповинна смерть жінки Єлисавети,— і зараз смерть другого наступника престола. І тому отся смерть дуже вразила цісаря та він приймив вість про сей страшний злочин — словами: І сього не пощадила мені доля?!...

Так негайно згасло життє, з яким була звязана будучність і політична доля держави і її народів. Архикнязь Франц Фердинанд, якраз мріяв про тріялістичний перестрій монархії і визволеннє Славян зпід мадярської кормиги. Тим часом по дорозі зайшла траґедія втягання південних Славян в рами Габсбурґської монархії. Великосербська пропаґанда не могла забути Австро-Угорщині Боснії і Герцеґовини та не могла перенести сього спокійно, що там їде наступник престола монархії, котра на південні землі Славян простягнула свої руки. „Білгородські Новости“ писали вже про намірену подорож архикнязя до Сараєва: „нехай австрійський наступник престола дуже добре огляне Боснію, бо се може бути послідна подорож в тій ціли“...

Та чи тим заговором кермувала чорна російська рука, що хотіла позбути ся небезпечного ворога російського заборчого імперіялізму, чи се був овоч великосербської пропаґанди,— те мало виказати слідство проти виновників замаху: Надейка Кобриновича і Гаврила Прінчіпа. І спершу здавалось, що отся траґедія промине ся і не викличе ніяких небезпечних наслідків...{Шовіністична польська преса піднесла була теревені пpoукраїнські інтриґи пок. архикнязя Франца Фердинанда, та заявляла вдоволеннє, що не буде політики Бельведеру, а буде тільки одна політика Бурґу.}