Малорусская Народная Историческая Библиотечка
история национального движения Украины 
Главная Движения Регионы Вопросы Деятели
Смотрите также разделы:

"2.3 Як в 30-ті роки реагували на інтегральний націоналізм Д. Донцова"

12

Чи підтримувала греко-католицька церква войовничий націоналізм

М. Конрад подає питання так: "Як ставиться сучасний католицизм до "модерного націоналізму"? Під "модерним націоналізмом" він розуміє, звичайно, не тільки "донцовський націоналізм", але й усі європейські рухи фашистського типу. І відповідає: "Терміном "сучасний націоналізм" розумію релігійний рух, оформлений католицькою ідеологією. Він тепер найживіше проявляється в організації "Католицькі акції"... Націоналізм

13

і сучасний католицизм є близькі собі ідеалізмом й активізмом... Націоналізм і католицизм - це могутні союзники в боротьбі з лібералізмом ісоціялізмом".

Для чого ж потрібний такий альянс католицизму і націоналізму?

Конрад відповідає: "Зібрати нову, енергійну, ентузіястичну еліту і поставити її під провід відомих і характерних вождів, і пхнути маси до чину, до рішучої і подібної боротьби з гнилим духом капіталізму і з сатанинським комунізмом, і до обнови людського життя приватного, родинного, національного, державного на принципах християнської справделивости й любови - це наказ XX століття... Сучасний католицький і націоналістичний рухи є новітнім хрестоносним походом - в католицизмі з гаслом : "Вірую! Так Бог хоче!", а в націоналізмі з гаслом: "Хочу! Voglio!"...Сполука релігійного етосу з націоналістичним патосом - це непоборна сила! Меч і хрест - ось надія народів і людства на нове краще завтра". (Виділено мною - В. М.)

Правда, Конрад визнавав, що "націоналізм... має свої зоологічні нахили", однак якщо Гітлер висловив заяву про необхідність "міцно охороняти християнство", а Муссоліні щиро поєднує фашизм з церквою і клерикалізмом, то це значить, що все гаразд. Тому так завершував свої "писання" Конрад: "і у нас є слідний зворот, спрямований до синтези націналізму і католщизму..." (Виділено мною - В.М.).

Отже, священик-богослов М. Конрад виступав не тільки завзятим захисником й апологетом фашизму й інтегрального націоналізму, але й ідентифікував фашистсько-націоналістичні рухи в Європі з "модерним націоналізмом" Донцова в Галичині, і, по суті, єднав доктрини, наміри і дії Гітлера і Муссоліні, Донцова і католицької (і греко-католицької) церкви. "Меч і хрест, - вказував ін, - непоборима сила хрестоносного походу"! Але проти кого?

"Писання" М. Конрада - не просто якісь маячіння священика-фашиста. Як активний клерикальний функціонер й ідеологічний поборник "Католицької акції", декларованої й організованої Ватиканом, він, по суті, беззастережно виконував і пропагував ті принципи, які здійснювало керівництво католицької церкви у міжвоєнний період, в руслі якої і діяла греко-католицька церква в Галичині.

Уся справа в тому, що з кінця XIX століття Ватикан і католицька церква в цілому, прагнучи розкласти і ліквідувати соціалістичний і усякий революційний рух, беззастережно впливали на соціальні і політичні процеси, висунули свою соціальну доктрину і почали об'єднувати своїх численних прибічників під прапорами політичного католицизму. Масово виникають організації клерикального напряму і змісту: молодіжні клуби і гуртки, жіночі союзи, просвітні товариства, політичні партії й угруповання (типу партій "Християнсько-демократичний союз" (ХДС) і "Християнсько- суспільний союз (ХСС) у Німечинні), бажаючи надати їх політичним діям католицького характеру і, беззастережно керувати всіма політичними процесами.

В орбіті цих дій почали активізуватись і галицькі клерикальні кола. Створені в 1890 р. об'єднання "Нової ери" реорганізовувались у 1911 р. в клерикальну партію "Християнсько-суспільний союз", яка об'єднувала релігійних і світських функціонерів українського походження для підтримки Ватикану і цісарського режиму. Партія припинила свою

14

діяльність тільки під час розвалу Австро-Угорської імперії, але позиції політичного католицизму не похитнулись, а ще більше розширились і зміцніли.

На початку 30-х рр. Ватикан оголошує новий "хрестовий похід" (про який і пише М. Конрад у своїй книзі) проти СРСР і революціних рухів в країнах Європи, заявляючи про організацію і діяльність так званої "Католицької акції". На початку 1931 р. націонал-уніати в Галичині активно підтримують цю "акцію", негайно створивши нову клерикальну партію "Український католицький союз" (УКС) під керівництвом митрополита Андрія Шептицького. Вслід за цим у Станіславі (нині Івано-Франківськ) створюються дві клерикальні організації - "Скала" й "Українська народна обнова" (УНО або "Обнова"). В 1933 р. інтенсивно формується ідеологічний націонал-клерикальний центр - "Генеральний інститут католицької акції" (ГІКА), відкривається ряд клерикальних газет і журналів. Спеціально для духовного впливу на молодь створюється напіввоєнізована організація "Католицька акція української молоді" (КАУМ), яка вела інтенсивну підготовку "захисників церкви". "Католицький союз, - писала газета Комуністичної партії ЗахідноїУкраїни "Сила", - стає зборищем запеклих ворогів Радянської України, які збираються засобом війни знищити її, і на її руїнах побудувати панську, фашистську Україну." ("Сила". 1931. 10 травня.)

Політичний католицизм, в цілому, і "католицька акція", зокрема, "іменем Бога" стаивли завдання організувати й очолити боротьбу проти революційних сил. І це їм значною мірою вдається досягти. Створюється міцний альянс клерикалів з націоналістами, так званий філетизм (клирекальний нацоналізм) як симбіоз цих двох явищ. Націонал-уніати в Галичині створили eklessiamilitans ( войовничу церкву), до якої і закликав у своїй книзі "Націоналізм і клерикалізм" М. Конрад.


"2.3 Як в 30-ті роки реагували на інтегральний націоналізм Д. Донцова"



Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/
История национального движения Украины 1800-1920ые годы.