ПРО "АКТ 30 ЧЕРВНЯ 1941-го"

Суть "Акту 30 червня 1941-го''

Розглянемо "Акт 30 червня 1941-го року" очима його авторів і сучасників.

В Центральному державному архіві вищих органів державної влади (ЦДАВО) України є група документів, які безпосередньо стосуються цієї події. Серед них є і чорнові варіанти, де тексти правлені рукою самого Ярослава Cтецька, головного творця акції й керівника "уряду", створеного ним же. Експерти довели, що ці правки документів, а також рукопис під назвою "Мій життєпис" безсумнівно належать Я. Стецькові.

Як потрапили вони сюди? Архівісти не можуть відповісти на це питання, бо в документах не значиться їх надходження. Тим більше, що в архіві вже нема людей, які б пам'ятали про їх безпосереднє прибуття. Однак, можна сказати з впевненістю, що ці документи - фрагменти архіву гестапо в окупаваному гітлерівцями Львові, який не встигли вивезти чи знищити при втечі з міста, і який потрапив до рук радянських військ, а потім - до спеціальних органів.

Серед цих документів є такий, що його потрібно привести повністю. Текст його правлено і підписано рукою Стецька, який, як видно, призначався для публікації в пресі як інформація про подію. Подібний текст був опублікований на початку липня 1941 р. в окупаційних газетках, зокрема в Дрогобичі і Жовкві.

Документ іменується: "Звіт із Національніх зборів українців, які відбулися дня 30 червня 1941р." Наведемо його без жодних скорочень і правок.

"Дня 30 червня відбулися о год. 8-ій вечором у салях матірного Товариства "Просвіта" у Львові великі збори українців ("західних областей України" - закреслено - В.М.), на яких проголосили святочно відновлення Української державности й скликання першого Краевого Правління (Виправлено з великої букви - В.М.) на чолі з Ярославом Стецьком, Заступником Провідника (Виправлено з великої букви - В.М.) Організації Українських Націоналістів.

Збори пройшли серед небувалого одушевлення.

Збори відчинив урочисто ("урочисто" дописано - В. М.) промовою Заступник провідника ОУН Ярослав Стецько і передав привіт від Провідника ОУН Степана Бандери, візвав віддати честь борцям поляглим за волю України і відчитав святочний акт проголошення Української Державності.

Всі присутні бурею оплесків і сльозами радости вітали стоячи цю велику історичну хвилину та відспівали потім Національний Гімн.

Опісля о. Др. Гриньох, довголітній душпастир українського студентства, а тепер душпастир Українського Національного Легіону (виправлено з великої літери і затим закреслено слова "Степана Бандери" - В.М.) виступив у сірім вояцькім мундирі й передав привіт від Команданта (виправлено з великої літери -В. М.) легіону, сотника Романа Шухевича і всіх українських вояків, котрі присягали віддати Україні свою кров і своє життя.

Наступно говорив делегат Краевого Проводу Українських Націоналістів, підкреслюючи жертвенну боротьбу цілої великої підпільної армії ОУН, яка положила безконечні жертви та бореться дальше - проте вже ситуація дозволяє, стає до безпосереднього державного будівництва.

Опісля відчитано перший декрет провідника ОУН Степана Бандери про покликання Краевого Правління Західних Областей України з головою Ярославом Стецьком на чолі - до часу створення (Дописано рукою Стецька: "З волі Українського Народу". - В.М.) Центральних областей у Києві.

Наступно о. Мітрат Сліпий привітав Збори в імені Митрополита Андрея Шептицького, що Митрополит витає цілим серцем і цілою душею цей великий історичний почин відновлення Української Державности та взиває всіх вірних і ввесь народ стати негайно до праці для цього великого діла.

Усі промови пройшли серед бурі оплесків і проявів найбільшого ентузіязму.

Збори вислали як вислів почувань Українського Громадянства - привіт провідникові ОУН Степанові Бандері.

Привіт Творцеві й Вождеві Великої Німеччини АДОЛЬФОВІ ГІТЛЄРОВІ (Виделіено великими літерами - В.М.).
Привіт Славній Німецькій, непобідній Армії,
Привіт Митрополитові Андрєєві, й
Привіт усім героям за волю України.

Заступник провідника ОУН та всі присутні вітали зокрема дуже горячо й щиро присутніх на зборах високих старшин німецької армії. (Цей абзац закреслено. - В.М.). Представник німецької армії, бувший полковник (Закреслено "полковник" і дописано "старшина"- В.М.) УГА, Прфоесор Кох привітав також присутніх на зборах і візвав до праці та якнайтіснішої співпраці з німецьою армією (Далі викреслено слова: "великого вождя німецького народу АДОЛЬФА ГIТЛЄРА". - В.М). Збори закінчено відспіванням національного гимну (Дописано: "і "Не пора.. ." - В.М.).

Далі рукою Стецька дописано: "Провірив. З Українських Національних Зборів".[1] І підпис Стецька. Отже, збори закінчилися співом "Не пора, не пора..." та криками "Слава Україні!" і "Хайль!". "Це засвідчувало наші справжні почування", - писала про це зборище газета "Самостійна Україна" від 10 липня 1941 р. Правда, "Хайль!" звучало частіше, хоч в залі було тільки три німці.

Отож, на цих зборах були пристуні аж 60 (за свідченням одних авторів) чи близько 100 (за свідченням інших) чоловік. Проте чимало істориків в діаспорі і сьогодні в Галичині називають їх "великими", "народними", "національними" зборами. Так їх називав і сам Стецько в книзі спогадів "30 червня 1941" (Торонто - Нью-Йорк - Лондон, 1967).

Однак, для контрасту (плюрализм так плюрализм!) наведемо враження від побаченного і почутого на цих зборах доктора богослов'я, отця Гавриіла Костельника:

"Зігнано було людей, мабуть, більше сотні - української інтеллігенції. Кажу "зігнано" тому, що це був перший день вступу німців до Львова. У місті лунали постріли, здалека чувся гуркіт гармат. Люди побоювалися виходити на вулицю, а ті, що виходили, не відривались далеко від дому. Серед присутніх чимало було греко-католицьких священиків, зібраних зусиллями бандерівського капелана отця Івана Гриньоха. Представником митрополита був коадютор Йосиф Сліпий, який поводив себе тут чи не як протектор тих, хто скликав цю нараду. Виявилось, що це непроста нарада. Оголошено було, - бігме, сором про це говорили тепер, - що всі ми пристуні являємо собою "народні збори", які мають проголосити утвердження української держави і затвердити "уряд", сформований за вказівками Степана Бандери якимось Ярославом Стецьком. "Народними зборами" цю нараду вирішено було назвати не просто для авторитетності її, а для того, щоб протиставити це збіговисько тим Народним Зборам, що були скликані у Львові в жовтні 1939 р., на яких було проголошено встановлення радянської влади в західній Україні. Тут були присутні і представники німецької влади в Західній Україні. Тут були присутні і представники німецької військової влади. Слово взяв голова "уряду" Ярослав Стецько - миршавенький чоловічок, який, не вміючи себе тримати на людях, тремтячим голосом зачитав акт проголошення "державної соборної самостійноїУкраїни" і проголосив, так би мовити, декларативну заяву "уряду". З того, що оголошував і говорив цей миршавий чоловічок, який іменував себе головою "уряду", запам'ятались дві особливості: це -неперевершена хвалебність німецькому фюреру і його непереможному воїнству, і погрози, страшні погрози всім, хто виявляє непокору "урядові" "української держави", який, говорив Стецько, "буде діяти в єдності з Великонімеччиною фюрера". "Політику ми будемо робити без сантиментів, - намагаючись взяти застрашливий тон, цілком серйозно провістив миршавий чоловічок. Ми винищемо всіх, без винятку, хто ставатиме нам на перешкоді. Керівниками всіх галузей життя будуть українці і тільки українці, а не вороги-чужинці - москалі, поляки, євреї. Наша влада буде політичною і воєнною диктатурою ОУН, диктатурою, для ворогів страшною і навблаганною..." Згадуючи про це, дивуєшся, як ми, душпастирі греко-католицької церкви, могли піддатись тій силі сатанинської ненависті до радянських людей, до всіх інакомислячих, що її проголосили на тому збіговиську діти наші, діти, що були виховані і виплекані нами..."