СИМОН ПЕТЛЮРА
ЛИСТ ДО ФРАНЦУЗЬКОГО ПУБЛІЦИСТА ЖАНА ПЕЛІСЬЄ
Кам'янець на Поділлі
Мій дорогий Пелісьє!
Багато вже минуло часу, коли я з Вами бачився. З цього
часу пережили ми багато тяжких моментів і не один сивий волос вказує на ті
болючі етапи тієї дороги, якою ми пішли. Ми маємо багато ворогів, але через те,
власне, скристалізувалась єдність волі нашого народу, через те й запалало
могутнім вогнем бажання нашої країни до власної суверенности. Під теперішню пору
нашим найтяжчим ворогом є Денікін, який, замість воювати з большевиками, обернув
проти нас гармати й кріси, які отримав від Антанти; його старшини заявляють
цілком одверто, що коли буде повалено Україну, вони вестимуть війну з Польщею і
Румунією.
Ми не отримали досі жадної помочі; ні амуніції, ні
технічних апаратів, ні санітарного матеріялу. Нічого! Ах, коди б Ви знали,
Друже, скільки трагічних моментів при-йшлось нам пережити через це цілковите
опущення нас! Траплялось часто, що нашим козакам бракувало патронів! І тоді
приходилось їм класти свою голову в багнетній боротьбі з большевиками! Приміри
їхнього героїзму й ті великі криваві жертви, які вони несли, це щось одиноке,
нечуване в історії війни.
Три четвертини наших козаків без чобіт і одежі; однак їх дух не погас!
Ми не маємо ліків; тиф десяткує ряди нашої армії, багато з ранених вмирає,
бо не маємо ні медикаментів, ні білля. А антантські держави, які проголошують
високі принципи, забороняють Червоному Хрестові прибути до нас! Ми вмираємо, а Антанта, мов Пилат, вмиває руки, й
нам не остається більш нічого, як кликнути їм: «шогіїигі 1е
ааіиїапї!»
Та Ви знаєте це добре, Друже! Осторонь від переворотів
і політичних комбінацій стоять незмінені принципи гу-манности і філянтропії. Для
осягнення цих принципів закладено Червоний Хрест. Його відділ мусить прибути на
Україну, щоб рятувати хворих і ранених, і тим дати доказ, що милосердя й любов
ближнього не знає ріжниць і що вона не ділить людей на добрих і злих, на овець і
вовків!
Через Вас звертаюсь я до великої французької
демократії. її діяльність, її посвята мусить подвоїтись. Нехай вона трубить
алярм! Нехай вона примусить того, кого слід, шанувати закони любови і
людськости! Нехай французький уряд зніме бльокаду і тим дасть змогу купити для
нашої армії та нашого народу медичні средства і ліки.
У нас цього року гарні жнива, і ми за ці речі заплатимо
хлібом, щоб тільки допомогти нашому народові, який гине на полях битви і якого
нищать епідемічні хвороби.
Я вірю, що мій поклик не пролунає без сліду й що він
знайде широкий відгомін у демократичних колах Франції.
Наш народ ненавидить большевиків і вважає їх своїми смертельними ворогами;
так само відноситься він і до правих, деспотичних і жорстоких приклонників
Денікіна. Ці останні вживають тих самих метод, яких вживають і боль-шевики,
і між одними і другими існує певного роду спільний стратегічний плян відносно
України й українців. Денікін ллє воду на совєтський млин, і цю воду
доливає Антанта! Що за сумне явище!
Тут мається діло з цілковитою політичною сліпотою! Я з цілого серця бажаю, щоб
антантські кола увільнилися від подібної хвороби й почали дивитись на справи
правдивими очима.
У тих тяжких трагічних умовах, серед яких ми будуємо
свою долю, ведемо свою визвольну боротьбу, ми потішаємося думкою, що є ще люди,
які мимо цієї загальної сліпоти правдиво оцінюють наше становище і усувають
всякі перешкоди, пересуди й недовір'я. Це все дозволяє мені й моїм приятелям
легше нести цей тяжкий хрест, який на нас поклало Провидіння. Ви, мій Друже, є
одним з тих, хто 8Іпе іга еі яїиаіо виступаєте в оборою нашої нації, і я вірю,
що настане день, коли правда і справедливість побідить.
Дозвольте мені в доказ моєї вдячности за Вашу моральну
поміч стиснути Вашу руку.
28 жовтня 1919 року.
Відданий Вам Петлюра