Малорусская Народная Историческая Библиотечка
история национального движения Украины 
Главная Движения Регионы Вопросы Деятели
Смотрите также разделы:
     Деятели --> Петлюра, Симон (Письма)


СИМОН ПЕТЛЮРА


ЛИСТ ДО ПАНІВ ПОСЛІВ ТА ГОЛІВ ДИПЛОМАТИЧНИХ МІСІЙ УНР 



У. Н. Р.
Голова Директорії і Головний Отаман Військ Української Народньої Республіки.
4 березня 1920 р., ч. 144. Ставка.
Ваша Ексцеленціє.
Виїжджаючи незабаром на Україну для безпосередньої участи в дальшій боротьбі за нашу державність і відновлення сталої державної праці, вважаю необхідним подати до Вашого відома слідуюче:
1. Мій від'їзд з України стався внаслідок військово-державної наради за участю п. п. міністрів, начальників всіх дивізій Дієвої Армії в м. Любарі 3 грудня 1919 року. Нарада та під моїм головуванням прийшла до необхідности перемінити, з огляду на зраду командування Галицької Армії, методи провадження боротьби з ворогами української дер-жавности, а мені виїхати за кордон для провадження державної акції. Всякі поголоски, що з'являлись в європейській пресі про роз'єднаність влади, яка ніби запала в зв'язку з моїм тимчасовим від'їздом за кордон, не відповідали і не відповідають дійсності. Ці поголоски ширились або свідомими ворогами влади Республіки, або дезорієнтованими і несталими кругами української еміграції. Протягом цілого часу свого перебування не на Україні я був найтісніше зв'язаний з міністерствами через прем'єр-міністра І. Мазепу і з призначеним мною командуючим республіканськими військами отаманом Омельяновичем-Павленком, даючи їм належні інформації та директиви.
Коли б і далі, з моїм поворотом на Україну, згадані елементи ширили якісь нові чутки про роз'єднаність влади поміж мною та міністерствами, такі чутки наказую п. п. послам та головам місій спростовувати і припиняти. Ні зараз нема причин для такої роз'єднаности, ні в майбутньому бути не може.
2. Моє листування з п. п. послами та головами місій, як також інформації пана міністра справ закордонних, рівнож і персональні мої розмови з деякими політичними та фінансовими діячами закордонними приводять мене до висновку, що в даний момент Українська Народня Республіка мала би вже фактичне узнаиня існуючого її уряду, коли б цей останній посідав певну територію і міг би вступити в товарообмін з державами Европи. В пакті попередньому зазначив я причини загублення території. В пояснення цього мушу додати: в тих стратегічних умовинах, серед яких, після зради галицького командування, опинилось військо українське, як мені, так і штабові мойому, ходило о те, аби зберегти кадри цього війська і дати йому можливість перепочити якийсь час (зиму), не вступаючи в систематичні та сталі сутички з ворогом. Утворення сталого фронту було би ризикованим, з огляду на брак амуніції та належного заосмотрення війська: воно би спричинилось до загибелі цілком свідомих вояків, загартованих в боротьбі за нашу державність, а тим самим і долю державности нашої поставило би під небезпеку. З весною те завдання, яке мною дано було війську нашому, мусить скінчитись. Незалежно від припоручень, які дістали штабні старшини в справі організації та керування повстаннями протибольшевицькими, головне ядро війська повинно зібратися в призначеному для нього місті, в цілях посідання певної території і аби тим самим на цій території дати можливість створити центри урядові та почати відновлення державних апаратів. Інформації про похід подій, направлених до здійснення цього завдання, п. п. посли та голови місій своєчасно одержувати будуть.
3. В тісному зв'язку з цим завданням стоять заходи, пороблені мною в справі організації за кордоном певних військових частин з наших полонених; згадані частини повинні перетранспортуватись на Україну для активної участи, разом з іншим нашим військом, в боротьбі за нашу державність. П. п. посли та голови місій дипломатичних повинні всіх сил ужити, щоб улегшити це перетранспортування. Разом з тим їм доручається і за обов'язок кладеться подбати про перетранспортування певним маршрутом і до певних центрів того військового майна, яке закуплено урядом за кордоном і таким потрібним буде в найближчі часи для заосмотрення нашого війська. Належні в цій справі заходи п. п. послів та голів місій повинні бути скоординовані і в порозумінні між собою доцільно переведені.
Разом з тим доручається п. п. послам та головам відповідних місій діяльність окремих урядових агентів чи представників різних міністерств, маючих певні доручення в цій справі, так само скоординувати і під догляд взяти.
4. Ті заходи, що будуть чинитись урядом і військом для осягнення завдань, зазначених в § 2, повинні супроводитись одночасно акцією дипломатичною, для чого панам послам та головам місій доручається розвинути якнайбільшу ініція-тиву і енерґію в формі: 1) оголошення різних інформацій — статей про Україну та інтерв'ю в органах преси; 2) організацію виступів в парляментах на користь — а) визнання нашого уряду, б) державности нашої, в) необхідносте нав'язання зносин торговельних з Україною тощо.
5. Знаючи зі звітів посольських і інших джерел, що закордонні політики та державні мужі виявляють незнайомство з формою нашої влади, з її джерелами правнодержав-ними, з компетенцією Ті, ставлячи під знак запитання гармонію і однодумність в змаганнях уряду і народу о суверенність нашої Республіки і висловлюючи часто сумніви, чи така однодумність існує, або така єдність змагань буде завершена в спосіб об'єктивний та задовольняючий громадську опінію Европи та Америки: — я вважав би необхідним якнайбільшу акцію з боку п. п. послів та голів місій дипломатичних в тому напрямку, щоби сумніви ті збити, а упередження ті, які так завзято підтримуються ворогами нашими в тій справі, не-втралізувати. Потрібно при дотичній акції в цій справі не тільки спиратись на великі державні акти з дотеперішньої боротьби за незалежність нашої Республіки, які видані були Центральною Радою, Трудовим Конгресом, Директорією і в яких воля народу ясно і недвозначно виявила себе щодо нашої незалежности, але й на численні жертви людські, які сам народ приніс на олтар самостійної України і в оборону влади своєї в числі не одного десятка тисяч наших вояків, що загинули смертю лицарів в боротьбі з нашими ворогами, не одної тисячі мирних горожан нашого краю, розстріляних і замучених тими ворогами через одне підозріння в прихильності до ідеї Суверенної України або навіть через одну лиш приналежність до української нації. Цими кривавими жертвами не вичерпується відданість нашого народу ідеї Суверенної України. Протягом 3 років він офірує тій ідеї і руїною власного добробуту та господарства, що приймала форму ґвалтовних реквізицій, повинностей в постачанні транс-портових засобів, а з боку ворогів звичайного і організованого грабіжництва, доказує свідому готовність населення нести й далі жертви в ім'я цієї ідеї.
Керуючи боротьбою нашого народу, несучи моральну і історичну відповідальність за неї, я і міністерство глибоко певні, що перемога в цій боротьбі врешті буде на стороні нашого народу, а ті ідеї й гасла, які є імпульсом боротьби, народ, через своїх представників у парляменті з установчими функціями, зайвий раз урочисто тільки санкціонує і затвердить. До скликання цього парляменту треба готуватись і я з правительством дбати будемо, щоб праця такого всенароднього зібрання могла розпочатись якомога скорше. Вияснення наміру уряду УНР в цій справі мусить бути п. п. послами і головами місій в даний момент особливо взято під увагу при виясненні української справи в зносинах їхніх з впливовими колами.
6. Разом з тим п. п. посли і голови місій повинні при тих зносинах зазначати, що, одкидаючи принципи совдепських рад, як фальсифікуючих волю народу і оддаючих долю України на поталу нікчемної своєю кількістю меншости населення, уряд, як і раніш, змагатись буде до затвердження справжнього демократизму і проведеного од верху до низу парляментаризму. В зв'язку з цим організація адміністрації, як центральної, так і на місцях, буде переведена в спосіб, Гарантуючий неможливість повторення тих помилок, що дотепер були допущені. Прикликання до праці фахових досвідчених сил, хоч би закордонних, є потребою державного значення, на яку звернуто буде якнайпильнішу увагу. І то не тільки в справі організації нашого регулярного війська, але і в справі організації фінансів, відновлення та розвитку промислів, транспорту, як також і в організації органів охорони громадського ладу та порядку в формі військової жандармерії, міліції тощо. Бажано було б, аби п. п. посли та голови місій звернули належну увагу відповідних кругів Европи і Америки на природні багатства нашого краю, на потребу в приміщенні чужого капіталу, який так потрібний буде для експлуатації цих багатств, і. т. д. Маючи на увазі огородити інтереси нашої Республіки од хижих тенденцій капіталу в цій справі, прямуючи до того, щоб дальший економічний розвій нашого краю поставити ж залежність од себе, я доводжу до відома п. п. послів та голів місій, що зак-лючення різних договорів на займи, концесії чи продаж збіжжя мусять переводитись через міністра фінансів і за санкцією уряду УНР в цілому. Разом з тим я наказую п. п. послам та головам місій в дорозі допомогти пану міністрові фінансів, провадити підготовчі міри і прелімінарні заходи в цій справі.
З огляду на те, що справа організації держави нашої потребує не тільки фахових сил, але запозичання нами певного життьового та державного досвіду, зафіксованого в об'явах державної творчости інших народів, бажаним було би, аби п. п. посли та голови місій звернули увагу на ви-студіювання з цього боку тих країн, де вони перебувають, поділились би анелідами своїх студій з нашим урядом і переслали би йому тексти конституцій, основних законів і інших актів державної творчости, схоплюючих важніші галузі і ділянки державного життя. Цим матеріялом уряд УНР міг би пожиточне скористуватись при уложенні майбутніх основних законів нашої Республіки і організації цілого державного апарату нашого краю. В зв'язку з цим стоїть і справа повернення на Україну наших культурних сил, перебуваючих за кордоном: вони потрібні більше у себе в краю, ніж на чужині, де іноді деморалізуються і стають пропащими силами для свого народу, збільшуючи кадри дезорієнтованої і безґрунтовної еміграції. П. п. посли і голови місій повинні персональним впливом подбати про таких людей і зокрема тих, що справді не підпали остаточній дезорієнтації, направити до виявлення з їх боку активного інтересу та участи в творчій праці над будівлею рідної держави. Само собою зрозуміло, що всякі шкідливі виступи наших дезорієнтованих діячів за кордоном повинні знаходити належну одсіч. П. п. посли і голови місій певно знають, що тимчасове тяжке становище на Україні викликало серед деяких кругів і окремих людей одчайдушність, а то й злу волю скористати з цього становища в персональних цілях, не тільки протилежних, але явно ворожих інтересам нашої Республіки. Ці злочинні з'явища не минуть без кари для винуватців, і п. п. посли та голови місій, оскільки то можливо, повинні представити міністру юстиції, як генерал-прокуророві УНР, належні матеріяли та дані, характеризуючі людей, що в важливу і критичну для Республіки хвилину забули про державну честь, діючи на шкоду їй своєю неслухняністю та забуттям карности.
Доручаючи п. п. послам та головам місій працювати в даний мент з особливою напруженістю для добра нашого краю, прошу їх утримувати між собою якнайтісніший контакт, своєчасно інформуючи про свої заходи Міністра Справ Закордонних для одержання од нього відповідних інструкцій.
Бажаючи якнайбільшого успіху п. п. послам і головам місій в їх праці, прошу передати мій заклик до праці також всім співробітникам і певність мою, що спільними силами виборемо визнання нашому народові, те, за що він так уперто бореться і що дасть йому великий імпульс до щасливого закінчення цієї боротьби: визнання суверенітету Республіки й її Влади.


З щирою пошаною Петлюра Контрасигнував: Міністер Справ Закордонних А. Лівицький


Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/
История национального движения Украины 1800-1920ые годы.