Малорусская Народная Историческая Библиотечка
история национального движения Украины 
Главная Движения Регионы Вопросы Деятели
Смотрите также разделы:
     Деятели --> Петлюра, Симон (Письма)


СИМОН ПЕТЛЮРА


ЛИСТ ДО А. НІКОВСЬКОГО




Копію П. Прем'єру, П. Міністру закордонних справ
П. Міністре!
В одному з попередніх листів до Вас я звернув увагу на ту працю, що нею до певної міри повинно Міністерство Закордонних Справ зайнятись в цілях виховання нашого громадянства та придбання ним певного критерію для орієн-тировки в скомплікованих обставинах міжнароднього життя. Звичайно, що завдання се нелегке, а придбання ним згаданого критерію є справою загально-політичною і державного розвитку нації. Але я мало шанував би той уряд український, що обмежував би свою працю виключно завданнями адміністрування краю, не звертаючи уваги на більш широке розуміння своїх обов'язків, які полягають у правильному з'ясуванні ним завдань нації і допомозі у належному вихованні її для здійснення оцих завдань. Отже, уряд український і одповідальні керівники його (даного кожного періоду) повинні, незалежно од безпосередніх своїх завдань адміністрування, виконувати все те, що допомагати буде найлегшому провадженню останнього і не тільки в даний період нашого державного життя, а і в кожний хронологічно дальший. Не можемо ми похвалитись, щоб політичний розвиток українського громадянства і його уміння орієнтуватись у складних обставинах міжнародньої політики, пристосовуючи до неї вимоги і своєї держави чи змагаючись впливати на зміну їх для інтересів останньої, стояли на високому і реальному рівні. В цьому напрямку є чого нам побажати і є над чим попрацювати. Зокрема отой нахил до блискавичних орієнтацій на ту чи іншу міжнародню політичну орієнтацію є у нашого громадянства скоріше доказом його державної легковірности та невихованости, як показником дозрілости і освічености в питаннях, зв'язаних з установленням питомої ваги української держави в тих чи інших комбінаціях і орієнтаціях. Лише громадянство мало організоване і недозріле може рішаючу вагу надавати і реальне значення тій чи іншій своїй орієнтації на зовнішню силу. А брак єдиної державної ідеології, єдиної провідної лінії в зовнішній політиці — оці риси, що характеризують дотеперішній стан політичного розвитку нашого громадянства — мало потішають і на майбутнє, бо створюють у нашого громадянства ілюзії облудні і переменшення в оцінці тих труднощів, які стоять перед Україною в справі вступу її до європейської чи світової коаліції держав та впливу її і на участь у тій чи Р іншій політичній комбінації і випливаючій звідси орієнтації Ц громадянства на цю комбінацію.
Нам треба засвоїти нарешті, що лише шляхом довгої упертої боротьби нація наша здобуде собі належне місце в міжнародніх відносинах, хоч би те, яке вона починала займати за часів блаженної пам'яті гетьмана Богдана або змагалась зайняти за часів гетьмана Мазепи.
З огляду на малу поінформованість нашого громадянства в питаннях, дотичних зачепленої справи, та його незнання і невірну оцінку умовин, сприяючих чи затримуючих захоплення Україною належного їй місця в міжнародніх' стосунках та зміцнення свого становища в тій чи іншій коаліції і політичній комбінації, з огляду на те, що і в майбутньому зазначені вище явища все будуть підводними каміннями нашої державної політики, віщуючими її помилкові кроки та катастрофічні для неї несподіванки, з огляду на те, що сучасні умовини нашого державного ладу особливо впливають на поглиблення в свідомості громадянства оцих шкідливих явищ, я гадав би, що уряду слід з особливою уважністю та обачністю і педагогічно-державною далекозорістю оцінити ці І я в й щ а і не «по-казьонному», а по-держ а в н о м у над ними застановитись, щоб хоч почати іх усовувати та нейтралізувати. Оскільки потреба такої праці є необхідною в державних цілях, видно хоч би із того, що маємо занадто багато ворогів нашої ідеї і концепції державної, боротьбі з котрими не уділяємо відповідного значення. Не кажу вже про те, що за браком преси своєї, не підготовляємо громадянства до розуміння ним певних ліній і фактів урядової політики, що є обов'язком кожного уряду, коли він не хоче панувати тільки за допомогою фізичної сили, мало звертаємо уваги на спростування неправдивих звісток і інсинуацій, що так щедрою рукою виливаються і на цілий уряд, і на окремих представників його з боку різних недисциплінованих угруповань українських і окремих політичних діячів, не кажучи вже про цькування з боку явних ворогів нашої державности.
Читаючи уважно звіти наших послів, чимало знаходив у них цікавих інформацій і ширших науково опрацьованих характеристик життя і загальноєвропейського, і окремих держав... [кінець слова нерозбірливо] моментів у ньому,— цікавих не тільки для міністра з[акордонних1 спр(ав¦ чи уряду, але й для нашого громадянства, яке треба в цьому напрямку виховувати, а тим часом таких інформацій даремно шукав я в тому органі, який видаємо для того ж самого громадянств а. А завдяки цьому губимо, звичайно, одну з можливостей боротьби успішної з анальфабетизмом політичним та невихованістю наших громадянських кругів.
Коли я домагаюсь од уряду більшої енергії в зазначеному вище напрямку, то конкретизацію її убачаю не лише в заходах, направлених до використовування матеріялів, у розпорядженні Міністерства] Закордонних] Спр[ав] маю-чихся, на шпальтах «Трибуни» чи якогось іншого доступного нам видання. Розумію її ширше, уявляючи, що М. 3. Спр[ав] повинно виявити ініціятиву в підготовці для загального вжитку українського громадянства, і тепер, і на майбутнє, такого літературного і наукового матеріялу, за допомогою котрого можна би було справу усвідомлення його в питаннях між-народніх відносин та виховання політично-державного поставити на справжній солідний грунт. М. 3. Спр{ав] повинно не забувати ані на одну хвилину, що при поверненні на Україну треба в цьому напрямку заопікуватись і потребами навої університетської молоді, яка примушена буде звертатись в задоволенні цієї потреби до російських чи якихось інших джерел, з погляду державно-українського неодповідних і тенденційних.
Не маємо майже жодної перекладної літератури з обсягу міжнародного права; не маємо головних мирових трактатів в перекладі на українську мову і в виданнях для широкого вжитку;
не маємо українських підручників по міжнародньому праву; не маємо, нарешті, науково опрацьованої історії міжнарод-ніх зносин України в минулому, за часів князівства чи пізніш — гетьманів, тоді як без знання цієї історії не можемо вірно провадити і творити новітню нашу історію, щодо міжнародніх її авспіцій. Тим часом все це треба мати, бо того вимагають інтереси державні і вірне розуміння нами тих обов'язків, що їх ми повинні виконати, аби не засудили нас молодші покоління за нашу недалекозорість та політично-державну нашу обмеженість. Не думаю я, щоб хтось поважно міг думати, що з Міністерства Закордонних Справ я хотів би, накидаючи йому такі завдання, творити історико-політичний чи науково-видавничий інститут. Я хочу, щоб М. 3. Спр[ав] вірно розуміло свої обов'язки, змісту яких я не можу вичерпати одним тільки виконанням з його боку адміністративно-державних функцій. В порушених справах воно повинно виявити творчу ініціятиву, викликати її серед певних кругів і окремих осіб, направивши її по певному напрямку, нами, Міністерством, офіціяльно чи неофіціяльно (значення не має) обміркованому і опрацьованому. А маючи у себе такого компетентного з наукового боку знавця між-народнього права, як проф. Ейхельман, воно може поставлене мною йому завдання перевести в життя не кустарно, а солідно науково. Коли б, скажемо, така програма літературно-наукових праць з обсягу міжна-роднього права, міжнародніх відносин, українсько-між-народніх стосунків була уложена і оголошена в *Укр(аїнській] Триб[уні]» та в інших українських виданнях, то, будьте певні, що знайшлися б серед нашої еміграції і в Польщі, і далі за кордоном і перекладчики, і самостійні автори, які охоче відгукнулися б на заклик і чимало зробити б могли, і то за порівнюючи короткий час, в справі збільшення української літературної продукції — власне, тої галузі її, яка так повинна цікавити Міністерство Закордонних Справ і значення котрої з державне широкого погляду ми тепер вже повяим належно зрозуміти. Думаю я, що й видавці для таких праць — чи оригінальних, чи перекладних — могли б знайтись, бо рахувалися вони б з попитом на таку літературу чи то тепер, чи в ближчому майбутньому, а значить, і витратити певні суми на це не лякалися б!
Виконавши це завдання, ми тим самим виконали б один із обов'язків нашого покоління перед нашою державною справою і нашим громадянством, допомагаючи йому вчитись, більше знати, а значить, і виховуватись, себто роблячи те, що повинна робити кожна, вірно розуміюча своє завдання, державна влада.
Прошу мене повідомити про Ваші заходи в порушеній справі, а провізорично-опрацьовану програму, дотичну неї, прислати мені раніш для ознайомлення.
23/ХІІ 1921 р. .
Петлюра


Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/
История национального движения Украины 1800-1920ые годы.