3.Славолюбие

   Еще одна вещь, за которую он был готов продать душу врагу рода человеческого - это слава:
   О думи мої! о славо злая!
   За тебе марно я в чужому краю
   Караюсь, мучуся... але не каюсь!...
   Люблю, як щиру, вірну дружину,
   Як безталанную свою Вкраїну!
   Роби що хочеш з темним зо мною,
   Тілько не кидай, в пекло з тобою
   Пошкандибаю... (1847)
  
   А далее идет привычное богохульство:
   ... Ти привітала
   Нерона лютого, Сарданапала,
   Ірода, Каїна, Христа, Сократа,
   О непотребная! Кесаря-ката
   І грека доброго ти полюбила
   Однаковісінько! ... бо заплатили.
  
   Спаситель помещен в ряду перед Сократом после Нерона, Сарданапала, Ирода и Каина. Как будто слово "слава" вообще приложимо к Нему. Но для Тараса Шевченко слава - это предел мечтаний. В 1857 году он написал цикл из трех стихотворений: 1 - Доля, 2 - Муза, 3 - Слава. В дневнике им предшествует запись: "После беспутно проведенной ночи я почувствовал стремление к стихословию, попробовал и без малейшего усилия написал эту вещь. Не следствие ли это раздражения нервов?"
   Возможно. Вот он обращается к судьбе:
   Ми не лукавили з тобою,
   Ми просто йшли; у нас нема
   Зерна неправди за собою,
   Ходімо ж, доленько моя,
   Мій друже щирий, нелукавий!
   Ходімо дальше, дальше слава
   А слава - заповідь моя.
  
   Придумана новая заповедь, которой нет ни в Ветхом, ни в Новом Завете. А вот на что он готов ради славы:
   А ти, задрипанко, шинкарко,
   Перекупко п'яна!
   Де ти в ката забарилась
   З своїми лучами?
   У Версалі над злодієм
   Набор розпустила.
   Чи з ким іншим мизкаєшся
   З нудьги та похмілля?
   Горнись лишень коло мене
   Та витнемо з лиха,
   Гарнесенько обіймемось,
   Та любо, та тихо
   Пожартуєм, чмокнемося
   Та й поберемося,
   Моя крале мальована.
   Бо я таки й досі
   Коло тебе мизкаюся.
   Ти хоча й пишалась,
   І з п'яними королями
   По шинках шаталась,
   І курвила з Миколою
   У Севастополі...
   Та мені про те байдуже.
   Мені, моя доле,
   Дай на себе надивитись,
   Дай і пригорнутись
   Під крилом твоїм, і любо
   З дороги заснути.
   Это уже славоблудие какое-то...
   Славы ему хотелось любой, даже славы Герострата ("проклинать і світ запалити") . Дурная слава лучше, чем никакой. Невыносимо было одно: когда "ніхто й не гавкне, не лайне, неначе й не було мене ". Пусть гавкают, пусть лают, пусть ругают. Лишь бы обратили внимание, лишь бы заметили.