"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

10. Розписаннє виборів до Ради державної.

Правительство негайно розписало вибори до Ради державної на місяць червень 1911. р. і за сим пішла в рух шалена боротьба виборча. Наше сторонництво не могло дійти до порозуміння з радикальною партією, щоби з нею утворити спільний бльок виборчий, та як опісля виказалось, вона порозумілась з соціяльно-демократичною партією і пішла з нею разом аґресивним походом проти нас. Наслідом несолідарности українських партій виступали не тільки кандидати на послів від всяких груп партійних, але також кандидатури на власну руку, щоб демаґоґічним способом перепхати ся на посла загального голосування.

Та отсе не було нам грізне, а небезпека могла вийти з иншого боку. Правительство барона Бінєрта постаралось про розвязаннє Палати послів, щоби в межичасі на підставі звісного §. 14. австрійської конституції полагодити державні конечности, яких не хотів вирішити парлямент, як також в тій ціли, щоби при сих виборах добути для себе безпечну більшість в новій Пататі послів. Звідсі насував ся нам догад, що воно ужиє нелеґальних способів у нас в краю, щоби перефорсувати як найбільше руссофільських послів і послів з угодової ґрупи Барвінського. На сей догад напровадили нас сі обставини, що руссофільські ґрупи предкладали свої безкорисні услуги Полякам і правительству, та проф. Олександер Барвінський саме в сім часі став орґанізувати: христіянсько-суспільний союз...

Щоби переконатись, в чім стоїть діло, пішов я до президента міністрів барона Бінєрта і йому представив справу зовсім отверто. Я пригадав йому ті послідовности, які викликала акція пок. намісника графа Андрія Потоцкого з руссофільською фракцією,

573

— як також звернув його увагу на те, до чого може допровадити форсуваннє кандидатів угодової фракції проф. Барвінського проти волі народу, та зажадав від него як мужа довіря цісаря: леґальности і обєктивности при виборах в Галичині. Таке отверте поставленнє справи трафило до переконання президента міністрів і він не вагаючись прирік мені, що зараз порозумієсь з намісником д-ром Бобжиньским, щоби сталось по думці мого бажання... Та годить ся признати, що президент міністрів і намісник старались додержати слова. Коли в часі виборчої акції приходили вісти про надужиття старостів,— я звертав ся до особи намісника, щоби він усував всякі неправильности... Наслідом становища правительства було те, що українські угодовці не ставили своїх кандидатів, а руссофільські кандидати: Глібовицький, Король, о. Давидяк і о. Костецький зрезиґнували зі своїх кандидатур... „Ґаліцко-русскоє Общєство“ в Петербурзі, оснуване заходами графа Володимира Бобринського, старало ся заратовувати „пособіями“ недобитки руссофільських фракцій, але головного проводиря д-ра Володимира Дудикевича і нападистого о. Корнилія Сеника не було сили вибрати послами, так що до парляменту увійшли сим разом тільки два руссофільські посли: Марків і Курилович. Тяжкі боротьби виборчі відбували між собою також польські партії, та польські консерватисти пробивались проти всепольської (національно-демократичної) партії. А всепольський террорист барон Баталія розпустив був свої безсоромні загони на український округ в Калущині, так що сей округ залитий був військом. Виборче побоєвище в місті Дрогобич и принесло кількадесять убитих і кількадесять ранених — при форсуванню польського жида д-ра Натана Лєвенштайна... Вислід виборів для Українців був загалом по змозі корисний. З національно-демократичної“ партії вибрано отсих вісімнайцять послів: Вя-

574

чеслав Будзиновський, д-р Ст. Дністрянський, д-р Сидір Голубович, д-р Олександер Колесса, д-р Евген Левицький, д-р Кость Левицький, Лев Левицький, д-р Теофіль Окуневський, д-р Евген Олесницький, о. Стефан Онишкевич, Михайло Петрицький, д-р Евген Петрушевич, Юліян Романчук, Володимир Сінгалевич, Тимотей Старух, д-р Льонгин Цегельський, Григорій Цеглинський і о. Йосиф Фолис. З радикальної партії вийшли послами: д-р Лев Бачинський, д-р Микола Лагодинський, Павло Лаврук, Василь Стефаник, і д-р Кирило Трильовський. З соціяльно-демокретичної партії вийшов: Семен Вітик. Д-р Лев Бачинський Д-р Микола Лагодинський На Буковині вибрані послами: Николай Василько, Антін Лукашевич, Ілля Сємака, Николай Спинул і д-р Стефан Смаль-Стоцький. Руссофільське шкідництво і аґресивність з боку Поляків перебили нам два мандати: в жовківськім — один і один в турчанськім окрузі...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"