"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

101. День великого ювилею.

В сих обставинах прийшов день великого ювилею Тараса Шевченка, 9. марта 1914. р. Ювилей розпочав ся святочними зборами членів Наукового Товариства імени Шевченка у Львові, що відбулись під проводом професора д-ра Стефана Томашівського, та постановили видати ювилейні праці наукові з нагоди сих роковин.{З початком р. 1914. повстали при Науковім Товаристві імени Шевченка у Львові дві нові стипендії: Олександра Кониського і Якова Головацького. Сю останну заснувала жінка Якова Головацького: Марія з Бурачинських з сином д-ром Всеволодом Головацьким...}

Олександер Мишуга

Вечером тогож дня відбув ся ювилейний концерт в честь Шевченка в спортовій палаті у Львові, на котрім д-р Евген Олесницький виголосив привітну святочну промову. Він назвав той обхід святом „епохи“, яка розпочалась для України з хвилею, коли побачив світ Тарас Шевченко, та замикаєсь

698

сотими роковинами сеї хвилі. Та не однаково приходить ся всім українським землям стрічати сей: день великий. Закована Україна і старинний наш Київ стрічають сі великі роковини глухою мовчанкою... Побідна пісня, яка лунає на тих землях,— що їм державний устрій дає, коли не повну свободу, то бодай культурні її форми — мішаєть ся з брязком тяжких оков, наложених на укра- Сальомея Крушельницька їнський народ як раз там, де родив ся і жив Кобзар, де стоїть його могила, куди наче до української Мекки звернені нині очі і серця народу... На сім концерті оваційно витала українська громада нашого славного співака Олександра Мишугу, що з далекої чужини прибув був тоді до Львова, щоб звеличити память великого ґенія України.

699

В сей день відбули ся виклади про Шевченка по всіх наших народно-просвітних орґанізаціях в цілім краю... У відповідь на заборону святкування столітного ювилею Шевченка в Росії наступили українські демонстрації у Київі і штрайк робітників та великі демонстрації в Петербурзі,— значить громадянство відозвалось. Та отсе переслідуваннє української нації в Росії заставило там нашу суспільність: застановити ся над відношеннєм українського народу до російської держави. Тоді відбуло ся засіданнє: центрального комітету партії самостійности України, що рішив поширювати політичний сепаратизм України аж до остаточної ціли. А більшість, української суспільности не попирала іще державного сепаратизму. Вона стреміла до злеґалізування української національности в Росії та до здобуття її національно-територіяльної автономії в рамах російської імперії...{Політичну думку про самостійність України розвинув був Микола Міхновський у брошурі „Самостійна Україна“, виданій у Львові 1900. р.}

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"