Малорусская Народная Историческая Библиотечка
история национального движения Украины 
Главная Движения Регионы Вопросы Деятели
Смотрите также разделы:

"15.4 Роль церкви у діяльності ОУН-УПА"

265

Експансія націоналізму

Розділ II останньої частини книги Віктор Поліщук так і називає -"Експансія українського націоналізму на Україні". Ця експансія, вказує автор, відродилась у час горбачовської "перебудови".

Розглядаючи цю експансію, В. Поліщук робить досить справедливе застереження:

"Ще раз треба пригадати: коли б у котроїсь ОУН дійшло до перегляду основ інтегрального, тобто тотального, донцовського націоналізму, то це мусіло б тягнути за собою відмежування від злочинного минулого ОУН, засудження її злочинів. Тим часом, як бачимо, всі три фракції ОУН змінили свою тактику, підфарбували свою лексику під демократію, а в дійсності прямують до одного: до побудови української держави, як тоталітарно-націоналістичної, .чого яскравим виразом і є опубліковані фрагменти "Ухвали" ОУН...".

Але, підфарбувавшись, і дещо замаскувавшись, всі фракції ОУН, як і ті угрупування, що явно до них тяжіють, аж ніяк не відмовляються від злочинної ідеології і злочинного минулого. Мало того, вони реанімують все, чим жили і дихали українські націоналісти в тому злочинному минулому і прагнуть нав'язати те минуле нинішній Україні.

Віктор Поліщук:

"Першими рішили туди (в Україну - В. М.) емісари із ОУН-з (ОУН-за кордоном - В.М.), а між ними проф. Тарас Гунчак. Вказівки в цьому напрямі дав ще 1987 р. лідер ОУН-з Анатоль Камінський під час конференції в Нью-Йорку. Тоді він казав: "...нам концентруватися передовсім на двох справах: І) розбудувати на належному рівні штаб, людей для аналізу і розпрацювання актуальної дійсності на Україні і в Радянському Союзі, для визначення конкретних цілей і вироблення практичних засобів впливу на різні ділянки життя... Найкраще для цього надається "Пролог", за умов відповідної розбудови його апарату" (Ж."Сучасність". №4. 1988.) "Пролог" - то і є Т. Гунчак. Він дефілював між Львовом і Києвом, налагоджував звязки і постійно консультував, як діяти по-оунівськи.

Тут же Віктор Поліщук використовує уривки із статті Т. Гунчака про Д. Донцова ("Українська політична думка 1920-х років: монархізм, націоналізм, націонал-комунізм". - "Літературна Україна". 1991. 20 червня.): "...сильні народи повинні побороти слабших і нав'язати їм свій спосіб життя. Дуже важлива теза в ідеології Донцова є поняття "творчого насильства" й "ініціативної меншості" як сил порядкуючих. Аналізуючи той аспект чинного націоналізму, Михайло Сосновський (автор політичної біографії Д. Донцова - В.М.) відзначав, що Донцов "відкидав ідею демократії, лібералізму, гуманізму і соціалізму. Натомість, як підставу суспільно-політичної організації народу висунув він засади "ініціативної меншості", то значить групи людей.., яка прагне до влади".

Таке возвеличування Донцова емісаром Т. Гунчаком, зрозуміло, мало

266

неабияку реакцію в посткомуністичній Україні. Правда, зазначає Віктор Поліщук, дещо пізніше в газеті "Демократична Україна" той же Гунчак заявив, що "особисто... не поділяє поглядів Донцова", який, мовляв, "мав рацію лише в 30-х роках" (Газ. "Демократична Україна". 1992 . 25 березня.).

Врешті ОУН-з послала не тільки своїх емісарів в Україну, але й перенесла в Київ свій орган, журнал "Сучасність". "Так легше просувати ідеї ОУН - УПА", - зазначає В. Поліщук.

Другою вирушила в Україну ОУН-мельниківців та перенесла із Парижа в Київ свій орган "Українське слово". Засновано в Києві також журнал "Розбудова держави" (типу "Розбудова нації"). Появився в Києві і лідер ОУН-м Микола Плав'юк та його численні емісари. Спільно з Левком Лук'яненком вони редагують свої видання.

Найпізніше, "але зате найбрутальніше", - відзначає Віктор Поліщук, - рушила в Україну ОУН-бандерівців, яка відразу ж провела кілька своїх конференцій, де, звертаючись до Президента, Верховної Ради, почала вимагати реабілітації ОУН - УПА.

І знайшлися в Україні сили, які почали ті оунівські експансії підтримувати. Начальник соціально-психологічної служби Збройних Сил України (недавній сержант) генерал В. Мулява на конференції "Роль націоналізму в процесі державотворення України" виголосив промову, в якій заявив, що колір штандарту України повинен бути червоно-чорним (тобто бандерівським) (газ. "Гомін України", Торонто, 1992 р., 4 листопада.). Львівський поет Ростислав Братунь (про якого ми вже писали в попередніх підрозділах), який, як відзначає В. Поліщук, "десятиліттями гавкав на ОУН", в інтерв'ю "Робітничій газеті" заявив, що "націоналізм - вища форма патріотизму" ("Робітнича газета". 1992.11 грудня.). Дмитро Павличко, якого Віктор Поліщук вважав довгі роки "сумлінням українського народу", став писати текст маршу війська України, в якому є слова про наступність УПА в традиціях українського війська. А Президент України Леонід Кравчук, говорячи про постання УПА, сказав: "Цю дату треба відзначати саме як історичну, подобається це комусь чи не подобається" (Газ. "Гомін України". Торонто. 1999. 22 липня.). В Тернополі ж головну вулицю Леніна перейменовано на вулицю Степана Бандери. Подібних дій чимало.

Все це, застерігає Віктор Поліщук, - не якась собі пропаганда голови ОУН-бандерівців (тепер КУН) Ярослави Стецько, а реальна загроза для України. Бо ж, посилено подається з-за кордону фінансова допомога націоналістичній пресі в Україні, і не тільки їй. Сьогодні необандерівець Валентин Мороз кричить: "Бандера - то Шевченко XX століття!, Гітлер -то Христос XX століття!" Чи бачать всі ті представники "національної еліти" (І. Дзюба, М. Жулинський, І. Драч, Д. Павличко та ін.), що творять?" - запитує під кінець автор.

Віктор Поліщук всі ті ігрища націоналістів, які творяться сьогодні в Україні, називає "відьомським балом ОУН". "Де ж ті українські письменники, котрі зуміли б показати глибину (або мілкість) злочинної душі вбивника з УПА?", - з сумом зазначає він. "Не враховуючи українських авторів, котрі писали в умовах більшовицького режиму, досі ніхто з українців не визнав вину ОУН - УПА за злочини народовбивства на поляках у час війни", - скрушно зауважує автор.".. .Я соромлюся того,

267

що вчинили мої земляки в час війни. Я соромлюся за тих, котрі вели євреїв на страту. Соромлюся дій УПА, соромлюся ОУН, яка винна у смерті поляків, євреїв, росіян, українців...".

Тобто, Віктор Поліщук соромиться тих, хто "з національності робить професію". Тому, пишучи цю книгу, щиро заявляє: "У цій книзі - мій біль, мій сором за злочини моїх співвітчизників".

Злочинно ототожнювати український націоналізм з українським народом. Сором чесного українця Віктора Поліщука і примусив написати цю сповідь. Він пише про це так: "Восени 1992 року приїхала до Торонто колишня наша сусідка з Дубна, українка Віра Корецька. В розмові зі мною вона повторила думку простого селянина з-під Дубна: ОУН - УПА так зганьбила наш український народ, що цієї плями з нас уже ніколи не змити. А я кажу - з українського народу можна і треба цю пляму змити, сказавши правду про злочини ОУН - УПА.

Тому, завершуючи книгу "Гірка правда: злочинність ОУН-УПА" Віктор Поліщук заявляє:

"За дії ОУН - УПА має відповісти теперішня влада незалежної України - її парламент, її Президент. Це вони мають офіційно засудити дії ОУН -УПА, це вони мають відмежувати український народ від тих організацій. І скласти заяву про прохання вибачити українському народові за дії його синів-виродків.

Те саме має зробити в першу чергу ієрархія Греко-католицької церкви, бо саме під її омофором постала ОУН. А також ієрархія Української православної церкви, бо це її жертва брала участь у масових мордах на Волині. Хоч і була ця паства спонукана до злочинів емісарами з Галичини. Бо ж без покаяння немає прощення!

Примітки

[1] Кубійович В. Мені 85. Париж - Мюнхен, 1986.
[2] Turowski І., Siemashko W. Zbrodnie nacionalistow ukrainskich dokonant na ludnosci polskies na Wolyniu 1939-1945. Warszawa, 1990. S. 158.
[3] Korman A. Nienkurane zbronie SS-Galizien z lat 1943 - 1945.


"15.4 Роль церкви у діяльності ОУН-УПА"



Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/
История национального движения Украины 1800-1920ые годы.