Малорусская Народная Историческая Библиотечка
история национального движения Украины 
Главная Движения Регионы Вопросы Деятели
Смотрите также разделы:
     Деятели --> Шевченко,Тарас Григорьевич (Жизнеописания)
"Н.Греков,К.Деревянко,Г.Бобров. Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма"

4. И. Котляревский

   В 1838 году скончался Иван Петрович Котляревский (1769 -- 1838). Писака тогда говорил:
   Будеш, батьку, панувати,
   Поки живуть люди,
   Поки сонце з неба сяє,
   Тебе не забудуть!
   ... Згадаю Енея, згадаю родину,
   Згадаю, заплачу, як тая дитина.
  
   В 1847 году и этот "батько" уже не совсем устраивает: "Енеїда добра, а все-таки сміховина на московський шталт". Чем же не угодил Котляревский? Украину он знал, как немногие (и жил в Полтаве, а не в "клятому Петері").
   С. Стеблин-Каменский (который на его похоронах сказал надгробное слово) позже писал: "Знання Котляревського з історії Малоросії, -- взагалі з усього, що торкається народного побуту України, були дуже широкі; багато хто з письменників російських, пишучи твори, що стосуються малоросійського краю, листувався з Котляревським і діставав од нього вичерпні й вірогідні пояснення на свої запитання. Пан Бантиш-Каменскький вказував на це в передмові до першого видання своєї "Історії Малої Росії".
   Иван Франко считал, что со времени Котляревского украинская литература "приймає характер новочасної літератури, стає чимраз ближче реального життя, чимраз відповідніше до його потреб. І мовою, і способом вислову вона наближується чимраз бiльше до живого народу, обхоплює всі його верстви, входить чимраз глибше в душу народу, двигає думку, піднімає ідеали, збільшує засоби духовної сили для боротьби за ті ідеали".
   Котляревский провинился перед Писакою тем, что не раздувал из искры пламя. М. Максимович, указывая на народную основу юмора Котляревского, говорил, что он рисует жизнь "точнісінько так, як і в нашій народній поезії, яка потішалася однаково над простолюдом і над панством, над усім, що потрапляло їй під веселий час піснетворчості". У Котляревского не только в аду, но и в раю есть "также старшина правдива, -- бувають всякії пани". Одному из них посвящено произведение "Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну". Котляревский обращается к генерал-губернатору Малороссии:
   Рад сказати правду-матку,
   Що крутенькую загадку
   Нашим ти задав панам;
   Бо щоб мали чисті душі,
   Щоб держали строго уші,
   Ти собой їх учиш сам.
   ... Сеє не умре ніколи,
   Що ти робиш всім добро,
   Та і робиш з доброй волі,
   Не за гроші і сребро.
   Скільки удовам ти бідним,
   Скільки сиротам посліднім,
   Скільки, скільки сліз утер!
   ... Будь здоров і з Новим годом,
   І над нашим ще народом
   Ще хоть трохи попануй!
   Трохи!... Ой, коли б багацько!
   Бо ти наш і пан і батько,
   І на більше не здивуй!
  
   Короче, Котляревский демонстрировал возмутительное отсутствие классовой ненависти. Еще хуже того, что не было в нем и ненависти к России. Исследователь его творчества М.Т. Яценко писал: "Історизм мислення Котляревського проявляється ... у розумінні ним такої важливої історичної акції, як консолідуючий народи союз України з Росією, до якого він ставиться однозначно позитивно... З ідеєю "общей отчизни" (державно-політичної єдності України з Росією) у Котляревського поєднується ідея національної самобутності українського народу, його історичного побуту і звичаїв та права на самостійний розвиток".
   Еще ряд "возмутительных" фактов из жизни Котляревского.
   В 1812 году он участвует в формировании казачьего ополчения против Наполеона.
   Генерал-губернатор Лобанов-Ростовский любил театр. Котляревский был вхож к нему и с успехом принимал участие в любительских постановках пьес популярного тогда русского драматурга Княжнина.
   Другой генерал-губернатор Н.Г. Репнин (Волконский) основал в Полтаве театр, пригласив труппу Штейна, в которой играл молодой Щепкин. Писатель занимает место директора и заведует репертуаром.
   В 1821 году Котляревского избирают членом "Санкт-Петербургского вольного общества любителей русской словесности".
   В доме писателя имелась прекрасно подобранная библиотека французских писателей и русских периодических изданий: "Северная пчела", "Сын Отечества" и др.
   Н. Зеров писал: "Котляревський почуває себе провінціальним літератором, тому стежить за літературним життям столичним і підтримує зв'язок з ним... З перших рядків поеми Котляревського виясняється, що його "Енеїда" є переробка чужомовного зразка. Таким зразком для Котляревського була "Енеїда" Осипова, дві перші пісні якої вийшли в світ у 1791 року... Але він умів перевершити свій зразок. Так, він перевершив у "Наталці Полтавці" - "Казака-стихотворца" кн. О.О. Шаховського...Таким чином, російська література сформувала Котляревського як майстра. Вона, дозволяючи народний вислів у низьких жанрах, показала йому стежку до використання народної мови української...
   Біографічні відомості про Котляревського дають змогу зважити, як сильно в його особі російське літературне життя втягало українського автора".
   Вот в чем виноват классик новой украинской литературы. Вот почему "Енеїда" -- не украинская классика, а "сміховина на московський шталт". Подкачал "батько". Не оправдал надежды Писаки. Зато Котляревский понял главное. И это касается напрямую всех тех, для кого "і тут, і всюди - скрізь погано". "Енеїда" заканчивается классическими строками:
   Живе хто в світі необачно,
   Тому нігде не буде смачно,
   А більш, коли і совесть жметь.
"Н.Греков,К.Деревянко,Г.Бобров. Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма"


Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/
История национального движения Украины 1800-1920ые годы.