1. Як пробудилась політична думка.

В яких обставинах пробивалась у нас політична, думка — прояснює нам розправа речника незалежностй України о. Василя Подолинського п. н. „Słowo przestrogi", що появилася в р. 1848. Автор представляє, що тодішнє руське (українське) громадянство було поділене на чотири партії:

Чисто руську, значить українську; польсько-руську; австрійсько-руську і російсько-руську, та заявляє, що партія чисто українська хоче України вільної і незалежної, а змагає до неї просто, безоглядно або через Славянщину. А далі каже о. Подолинський, що ми є Українці і віримо „міцно" у воскресеннє, України, скорше чи пізнійше, бо минув той час, коли ми вагалися в куті виявити своє імя...

Відносно инших партій, про які згадує о. Подолинський, треба сказати, що під партією польсько-руською розуміється той гурток людей в Галичині, який прилучив ся до визнавання: Gente Ruthenus, natione Polonus; під партією австрійсько-руською розуміється той гурток нашої інтелігенції в Галичині, що не відчував долі рідного народу, а старав ся сліпою льояльністю супроти австрійського уряду зазначувати своє політичне становище, щоби не наражувати собі сильних „міра сего", — а під партією російсько-руською розуміється русофільський напрям, що вже тоді вказував на „єдинство" з російським народом. Сими трьома чинниками, що тоді нуртували в українськім народі галицької землі, була у нас загрожена українська нація. [4 Пр. пор. Д-ра Василя Щурата, Початок українства в Галичині, в „Ділі" ч. 64. з р. 1914, та Д-ра М. Лозинського, Галичина в життю України, у Вістнику Союза визволення України Ч. 3—4. з р. 1916, і Д-ра Василя Щурата, На досвітку нової доби, у Львові, 1919, стор. 134 і д.] З того = незвичайно

знаменного слова о. Подолинського виказуєсь, що думка політична про незалежність України вже перед р. 1848. не була чужа нашому громадянству в Галичині.

Професор Омелян Партицький згадує знова в своїх поміченнях про літературну діяльність Антона Любич Могильницького (Письма Антонія Любич Могильницького, Львова, 1885, на стор. 211), що в роках 1837 і 1838 були в Галичині три партії: виключно народна під проводом Маркіяна Шашкевича з метою: зближення з Україною; — виключно галицька під проводом Григорія Яхимовича — з метою: образувати власними силами галицьку мову при помочи церковного язика, і російська під проводом Йосифа Левицького — з метою: вживання язика Державіна або церковщини...

В таких обставинах застав рік 1848. галицьких Русинів. Отсі помічення виказують, що тоді не була іще скристалізувана у нас думка національна, вона тліла та дожидала свого часу.