"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

1. Приверненнє конституційного ладу в Австрії.

Патентом цісаря Франц Иосифа з 31. грудня 1851 р. знесено конституцію з 4. марта 1849, як невідповідну і невикональну, почім настав був в Австрії час абсолютизму.

Але отся реакція не могла довго удержатися в Австрії і тому цісар Франц Йосиф рішив ся завернути до конституційного уладження монархії.

Та приступаючи до конституційної відбудови Австрії не вирішено тоді питання національного, значить права націй в Австрії, а поставлено в основу: право

74

заступництва інтересів суспільних станів (кляс) в краях і державі. На сій основі появився цісарський дипльом з 20. жовтня 1860. р., та опісля цісарський патент з 26. лютого 1861. р., щоби перевести заповіджений лад конституційний. Отсим патентом надав цісар всім краям монархії: октройовані краєві статути і виборчі ординації до краєвих соймів, щоби, як сказано, права і свободи „вірних станів" у краях — по обставинам і потребам сучасним розвинути, перетворити та погодити з інтересами всеї монархії. Звідсі вийшли також: краєвий статут і краєва ординація виборча для королівств Галичини і Володимири з князівствами Освенцім і Затор та вел. князівством Краківським. Тим державним актом австрійської політики злучено галицьких Русинів (Українців) і Поляків в один край, ріжнородний національними областями, а краєва ординація виборча, уложена на куріяльнім системі, поставила нас як меншість національну супроти Поляків. А як запитаємо ся, чому воно так стало ся, то на те маємо одну відповідь. Політика Австрії не мала здорової думки політичної, що передбачувала би на дальшу мету, а тільки від часу до часу впроваджувала такі установи, щоби закрити головне недомаганнє та далі перетягнути біду. Замість в сам час приступити до вирішення права націй, що творили австрійську державу, — тогочасна політика австрійська виминає отсе питаннє, а навертаєсь до „вірних станів" і заманює їх до автономії країв. А таке поставленню справи нікого не вдоволило і з часом привело монархію австрійську до її розпаду... Основний закон про представництво (репрезентацію) держави покликав до ради державної: палату послів, зложену з 343. членів, з котрих 85. призначено на Угорщину, яка сього не приймила — а між иншими краями на Галичину: 38 членів, котрих мав вибирати галицький Сойм краєвий. Таким чином, обісланнє Державної Ради поставлено до волі Соймів краєвих і звідсі вийшов новий спiр

75

між державними централістами і краєвими автономістами. Тим чином кинено нову кість незгоди між народности Австрії, і звідсі вийшла політична лєґенда: "Divide et impera!" („Розєднай і пануй"). В таких конституційних обставинах найшов ся наш нарід в Австрії.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"