1. Пращаннє з централістами і посольська трійця, 1879. р.

В р. 1879. докінчувалась сесія першого парляменту, що вийшов з безпосередних виборів в р. 1873. Перед докінченнєм сесії проявилось невдоволеннє наших послів супроти центрального правительства.

Зокрема п. В. Ковальський жалується, що руської народної школи у Львові не зорганізовано, та що в шкільництві в Галичині взагалі упосліджується руську мову. Відтак о. Наумович підносить, що в урядах не уживається руського язика, ані в слові ані в письмі. А п. Заклинський заявив на пращаннє (5. мая 1879), що відчуває вдяку для більшости парляменту (німецьких централістів) за її оборону життєвих інтересів руського народу, але відносно правительства мусить ствердити отсе: знищеннє руської нації в Галичині постановив на жаль братний славянський нарід, у Львові, але оружжя до сього кується у Відні під ц. к. австрійським конституційним шравительствомі..

Отсею заявою закінчили наші посли свою вірноконституційну еру в австрійськім парляменті, та відкрили подвійну гру австрійського центрального правительства супроти нашого народу.

Та вже в дні 7. жовтня 1879, отворено IX. сесію палати послів у Відні, на підставі переведених виборів, з котрих вийшло всего трьох наших послів до парляменту: Василь Ковальський, Денис Кулачковський і о. Іван Озаркевич, — посольська трійця [59 До парляменту був тоді вибраний також Володислав Федорович дідич Вікна, — з сільських громад: Жовква, Сокаль і Рава, — але він вступив був до польського кола та відтак зложив мандат посольський. В. Федорович, бувший голова „Просвіти", був типом аристократа, що сам не знав, де мав прищалити, щоб стати великим.].

До влади прийшло на місце правительства кн. Ауерсперґа - Штремаєра нове автономістичне правительство з графом Таффе як президентом міністрів. Наслідом сего Чехи рішилися вступити до парляменту і при своїм вступі зложили вони деклярацію з дати: Прага, 23. вересня 1879, в котрій обстоюють непохитно своє державно-правне становище, та маючи на увазі добро держави ідуть за покликом свого цісаря і короля і подають руку до порозумління.

В адресовій дебаті промовив п. Василь Ковальський: Tres autem faciunt collegium! Він сказав, що наш нарід стояв і стоїть при австрійськім прапорі тай хотів вислати належне йому число своїх заступників до Ради державної, але на жаль, бруталь-

ної фалянґи видимих і невидимих сил не годен був побороти. Відтак ствердив, що з приреченої рівноправности руський нарід нічого не осягнув, але проте він не піддасться кличеви (паролі) майоризації, та мусить зєдинятись, щоби приготовитися до іще тверділої боротьби. Далі привитав він Чехів та висловив надію, що вони нам поможуть і внесуть закон про національности. Вкінці заявився проти адреси більшости, бо боїться розширення краєвої автономії, та стоїть на становищі потреби виконання державної конституції, бо вона досі є мертвою буквою і тому довірє до державних властей є у нас захитане,

Отся промова п. В. Ковальського, виголошена 29. жовтня 1879, при нагоді адресової дебати, була програмовою заявою нашої посольської трійці з переходом до опозиції супроти правительства. Опозиційно промовляв п. В. Ковальський відтак в дні 13. квітня 1880, при ухвалюванню диспозиційного фонду для правительства і тоді палата послів не признала правительству сього фонду більшістю 154 проти 152 голосів. Але президент міністрів граф Таффе не уважав тої відмови заявою недовіря і надалі лишився на своїм становищі.

В сій буджетовій дебаті, в дні 24. квітня 1880, поставив був п. Денис Кулачковський внесок, щоби в ґімназії польській Франц Иосифа у Львові викладано науку гр. кат. релігії в руськім язиці. Проти сього виступив був звісний п. Евзебій Черкавський і між иншим сказав був, що досі нема іще руських шкільних книжок для гімназій. На се зголосився п. В. Ковальський до фактичного спростовання, та заявив, що руські шкільні книжки для гімназій є вже виготовлені, а як чого іще не достає, то сьому винна є Рада Шкільна краєва, бо вона витворює замішаннє впроваджуючи „какоґрафію" замісць правильного правопису...

Та вже в дні 14. грудня 1880, заявила наша трійця в парляменті, що узнаючи критичне положеннє держави як спільної вітчини, буде виїмково голосувати за буджетовою провізорією...