"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

3. „Батьківщина" і „Діло", 1879/1880 рр.

З тих причин народна українофільська партія відчувала конечну потребу виступити на політичній арені та в сій ціли поставити свою політичну пресу і політичну організацію. В сім напрямі не було ріжниць думок, — а тактично підносились сумніви, чи відразу вдарити на Старорусинів без розбору як Руссофілів і народних зрадників, чи злегка і зручно братись до діла, щоби з противного табору приєднати як найбільше „заблудших" і тим певнійше побороти національне руссофільство. Остаточно побідила останна, розважнійша думка і тим належить собі пояснювати сі консолідаційні навороти, які повторяються іще довгий час. Натомісць наші прінціпіялісти уважали усякі так звані консолідації шкідними для української національної ідеї.

Для розбудження політичного життя в широких верствах народних почав професор Юліян Романчук на власну руку видавити з 1. жовтня 1879, політичний популярний тижневник для народу: „Бать-

179

ківщина", та в ній кинув клич між нашу суспільність: до праці для всего руського народу та до згоди і єдности всіх Русинів. „Батьківщина", газета посвячена переважно справам народа, зачала виходити у Львові, два рази на місяць, — вказуючи на сумне положенне Русинів, та стараючись побудити всіх і заохотити до згідної праці для ратовання хоч тих останків батьківського добра, які нам ще лишили ся. Вона розпочала в р. 1880. видавати: Руский правотар народний, поясняючи популярно такі справи, як: „О опікунах і кураторах", „Новий податок ґрунтовий" і т. и.

180

„Батьківщина" відразу сподобалась, бо була редагована дуже старанно та порушувала справи живі, що інтересували наш нарід. Іван Наумович розпочав в р. 1871. видавати в Коломиї популярну Газету „Наука", що в перших роках здобула собі велике зацікавлення серед селян. Але „Батьківщина" уже своєю появою зачала випереджувати „Науку" Івана Наумовича, та була „передтечію" — „Діла", що появилось з 1. січня 1880. р. як політичний орган партії народної, та стала виходити, так як „Слово" двічі в тиждень, що середи і суботи. Формально підписував „Діло" Михайло Коссак як редактор, але дійсним редактором і душею орґану був Володимир Барвінський та побіч нього провадив адміністрацію професор Дамян Гладилович. Піднесена і обстоювана Вол. Барвінським гадка видавання політичного часопису, що стоявби на сторожі наших прав народних та приєднав нашу суспільність до праці для піднесення народу — найшла узнаннє у тодішних наших діячів, але не всі з тої невеликої громади передових народовців вірили, що сей орґан вдержиться. Та Вол. Барвінський не дав ся захитати недовірєм у власні сили, покинув адвокатську канцелярію і зобовязав ся на початок навіть безплатно редагувати газету. Так заснувалась перша Спілка видавництва „Діла", до котрої увійшло кілька-десять передових народовців, що вплачували уділи по 50 зл. ав. Між нами, молодшими громадянами викликала поява „Діла" незвичайну радість і одушевленнє. Так! на „Слово" є „Діло", щоб твердим ділом показати, що живе український нарід та виборе собі кращу долю, — голосило наше молоде поколіннє і було горде тим, що галицькі Українці мають свій орґан політичний, своє „Діло". Не так легко пішло з нашим старшим поколіннєм, з нашими батьками. Тут було упередженнє і недовірє: звідки взялося „Діло", чи не за польські гроші? Треба було доказувати, спорити і пропагувати, заки наші батьки розпращались зі „Словом" і перейшли на „Діло"... „Ой „Діло"!

181

„Діло"! як ти нам надоїло!", — кричали наші старі, що не знали, куди дітись... В перших статтях „Діла" під заг.: Теперішна пора а Русини, піднесено потребу оживлення народної свідомости в масах нашого народу; потребу спільного ділання нашої інтелігенції з народом, та здійснення наших реальних домагань для добра народу. Відтак появилися статті о. Стефана Качали: Про правно-політичне становище Русинів, щоб показати визначного політика, який стоїть за „Ділом", Та о. Стефан Качала був не тільки приклонником „Діла", але також матеріяльно піддержував видавництво в перших роках, значними квотами. Він був тихим, але справдішним меценатом політичного відродження галицьких Українців...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"