"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

22. Оснуваннє „Народної Ради" у Львові, 1885. р.

Тоді провідні діячі народної партії побачили, що так далі не може бути, та щоб вийти на чисту воду приступили до заснування політичного Товариства „Народна Рада" у Львові, і видали в дні 24. жовтня 1885, першу відозву до Русинів галицької землі і оголосили статут товариства.

Головним ініціятором був Юліян Романчук та до нього приступили зі Львова: д-р Омелян Ого-

218

новський, д-р Олександер Огоновський, Василь Нагірний, о. Александер Стефанович, Іван Белей і д-р Кость Левицький, та з краю: о. Стефан Качала, Іван Борисикевич, о. Йосиф Заячківський, о. Микола Січинський, Петро Лінинський, Олександер Барвінський, і д-р Мелйтон Бучинський. В статуті „Народної Ради" подано як ціль Товариства: розвій руської народности як самостійної народности славянської, окремішної від польської і російської, — через переведеннє в діло признаної її конституцією рівноправности, оборону прав руського народу і попиранне його інтересів та змагань у всіх політичних, культурних, суспільних і економічних відносинах.

219

Та у програмовій відозві піднесено, що отсе Товариство є відновою давної Головної Руської Ради з р. 1848, з її програмою, що галицькі Русини є частію самостійного 15. міліонового малоруського народу; що „Русская Рада" у Львові не поставила ніколи ясної програми, ворожо виступала супроти народних інституцій, відріклась навіть руської мови та причинилась до роздору між народом, — і тому давні і молодші однодумці відновляють програму „Головної Руської Ради" та кличуть до всіх Русинів доброї волі: Ставайте до нас, горнім ся разом! А супроти инших народів сказано, що ми не хочемо нікому відбирати його справедливих прав, але хочемо посідати наші права, та як стрітимо ворогів, то за справу народу не убоїмо ся ні боротьби ні жертв!.. Основники „Народної Ради", пробуваючі у Львові, уконституовались як провізоричний виділ та під проводом д-ра Олександра Огоновського і Юл. Романчука розпочали живу діяльність у всіх справах, що відносять ся до змагань нашого народу, та аж в третім році своєї успішної діяльности скликали на 2. лютого 1888, перші загальні збори Товариства. На сі збори прибуло зі всіх сторін краю парусот членів Товариства, та їм преддожено обширний звіт з діяльности, як також першу програму політично-народного становища Русинів. У сій програмі проголошеній д-р ом Олександром Огоновський, сказано: „Ми, Русини галицькі, первобитні жителі сеї землі, єсьмо частиною великого 20. міліонового народу (мало-) руського, самостійного посеред громади народів славянських, окремого як від народу польського так і від російського". В дальшій части говорить ся, що ми бажаємо добути рівність з другими народами, та хочемо: „автономії країв і автономії народів, а доки не позиекаємо тої другої, не можемо одушевлятись для першої, бо без тамтої стає вона гегемонією".

220

Та в кінцевій части сказано: „Русини галицькі не можуть зрікати ся ідеалу патріотів Головної Руської Ради з р. 1848, та що ми мусимо наставати на поділ Галичини на дві части: руську і польську, щоби осягнути наші права"... Сим актом покладено тривкі основи політичної організації народно-української в Галичині, хоча іще довший час уживано у нас назви: Русини замісць Українці та руський замісць український. Від року 1888. зачало „Діло" виходити що дня. Отсе був незвичайно важний поступ, — що галицькі Українці поставили власними силами свій дневник!..

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"