"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

23. Рух між студентами високих шкіл, 1889. р.

З початком року 1889. став проявляти ся у Львові: живійший рух між студентами високих шкіл, обох народностей. Приводом до сього незвичайного руху руських і польських студентів був розпорядок львівської дирекції поліції, щоби всякі збори студентів, їх наради і відчити відбували ся тільки в присутности поліційного урядника. Проти сього розпорядку внесли студентські орґанізації представлена до намісника графа Казимира Баденього, але він не відкликав того розпорядку. Наслідом сього, як також за прикладом студентів в Будапешті, що відбули демонстраційне віче проти проєкту нового військового закону, постановили львівські студенти скликати своє віче. А щоби не мати до діла з поліцією, — скликав комітет польських і руських студентів: віче за поіменними запрошеннями до ратушевої салі у Львові на 9. марта 1889. р. До комітету належали: Русини Козловський і Будзиновський, та Поляк Каспарек.

Зібрані вибрали техніка Козловського провідником зборів і розпочали наради. Між зібраними явив ся ректор університету д-р Пєнтак в приватнім характері та сказав, що віче є неправне, але коли вже

221

зібрались студенти, то най спокійно радять. Так розпочались сі наради на тему: зближення молоді до себе, відтак про потребу часопису для академіків, про матеріяльні відносини академіків та визискування їх праці по канцеляріях адвокатських і нотаріальних, а далі промовив правник К. Трильовський, щоби академіки брали більшу участь в життю публичнім, аби пізнійше мали свою вироблену гадку. При сім предметі була вже горячійша дебата, по котрій ухвалено: обурення на ті кривди і насильства, які діють ся в останнім часі. Опісля порушено справу розділювання стипендій і висказано свої бажання, та на закінченнє наради першого дня поставлено домаганнє про зрівнаннє політехніки з університетом. Другого дня, 10. марта 1889, відбуло ся продовженнє вічевих нарад і докінченнє. Ректор університету д-р Пєнтак взивав студентів, щоби сеї наради вже не відбували, але вони не послухали його і зібрали ся тогож дня іще численнійше (около тисяч студентів). В дальшій нараді поставлено домаганннє, щоби власти усунули всі розпорядження, що обмежують свободу академіків. Тоді наляканий ректор політехніки Зброжек просив зібраних о спокійнійшу нараду. Та при наступаючім предметі про оснуванне медичного факультету і жидівської семинарії (рабінатської школи) у Львові була спокійнійша нарада, але зате при останних двох предметах були знова бурливі наради. Зокрема, заложено протест проти міністра просвіти д-ра Ґавча за оподаткованнє науки (підвисшеннєм шкільньої оплати), та піднесено також протест проти проєктованого закону військового, що було найбільше прикре для австрійського уряду... Вкінці замітне є, що привіти для отсего віча прислали тільки наші студентські товариства: „Академічна Громада" з Кракова і „Січ" з Відня. Оба згадані віча студентів: в Будапешті і Львові наробили розголосу в цілій державі та дійшли до відома цісаря. Цісар Франц Йосиф вислав 13.

222

марта 1889, шифровану депешу до президента міністрів графа Таффого в Відні: „Ожидаючи звіту намісника хочу вже тепер на се звернути увагу, що тільки рішуче виступленнє являєть ся дуже конечне супроти зборів студентів у Львові, відбутих проти заборони ректора, та їх імпертинентських постанов, — коли не хочемо діждатись повторення таких проступлень у всіх високих школах. Бодай в одній половині держави мусить правительство показати рішучість, коли воно в другій (половині держави) на жаль показалось немічне до вдержання ладу". Отсю депешу з тайного архіву цісаря, оголошену 14. вересня 1924, в „Neue Freie Presse", подаю для зображення діяльности конституційного монарха. Як би таке віче були зорганізували самі наші студенти, то булаб їх тяжко досягнула зелізна рука намісника, але тут були разом також польські студенти і тому треба було закрити цілу справу. Виступи молодих людей в обох половинах держави австро-угорської мали свою причину і значіннє. Вони були справдішним протестом проти реакції і автократизму уряду...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"