"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

2. Заснуваннє партії радикальної, 1890. р.

Опісля в дні 6. жовтня 1890, проголосили в імени присутних на зїзді: д-р Данилович Северин, Левицький Евгеній, Павлик Михайло, Франко Іван та д-р Яросевич Роман у своїм орґані „Народ“: програму русько-української радикальної партії. До тої програми дали вони такий вступець: зваживши, що теперішні економічні, політичні і культурні потреби нашого простого народа і інтеліґенції такі, що обі наші старші партії,— народовська і москвофільська,— при своїх основах і цілях, не в стані заспокоїти тих потреб,— ми, русько-українські радикали, порозумівши ся приватно в днях 4. і 5. жовтня 1890, виступаємо отсе яко нова партія під назвою: Русько-українська радикальна партія з ось якою програмою: А. Програма максімальна. „1). В справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціялізму, то є, хочемо колєктивнього устрою праці і колєктївньої власности средств продукційних. 2) В справах політичних хочемо повньої волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кождій одиниці, без ріжниці пола, як найповнійшого впливу на рішаннє всіх питань політичнього життя; автономії громад; повітів, країв, у справах, котрі тілько їх дотикають, уділення кождому народови можности як найповнійшого розвою культурнього. 3). В справах культурних стоїмо на ґрунті позитивньої науки, за раціоналізмом в справах віри і реалізмом в штуці, і домагаємо ся, щоби всі здобутки культури і науки стали ся власністю всего народа“.

В програмі мінімальній, в справах політичних, уміщено ось який уступ про ґрунт національний: зваживши, що розвій мас народних можливий тілько на ґрунті національнім, русько-українська радикальна партія в справах національних змагати буде до піднесення почуття національної самосвідомости і солідарности в масах усега

235

українсько-руського народа, через літературу, збори, зїзди, товариства, демонстрації, відчити, печать і т. и. {В передмові до третого видання „Україна-іrredentа“, Юліяна Бачинського (Берлін, 1924), порівнав Володимир Дорошенко тезу Юліяна Бачинського про політичну самостійність України з радикального програмою. Чи се порівнаннє є стійне, викаже зміст радикальних програм.} Така програма теоретичного соціялізму з приміткою Драгоманівського реалізму, а непримінена до життєвих обставин народу,— не могла одушевити загалу нашої суспіль кости і приєднати її до нової партії,— як думали засновники радикальної партії. Тому на пізнійших зборах і зїздах сеї партії майже кождого року змінювано і доповнювано програму русько-української радикальної партії, так що вона відтак наблизилась до обновленої народної (національно-демократичної) партії. Орґаном радикальної партії став опісля тижневник „Громадський Голос“, що з перервами виходить до сього часу...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"