9. Руссофільське віче у Львові, 1892. р.

На день 2. лютого 1892, скликала руссофільська партія своє віче до Львова, щоби задемонструвати проти Народовців. Дехто з наших громадян побоював ся тоді, що розярені „новою ерою“ Руссофіли — підбурять весь нарід проти нас. Але так не сталось...

До тої демонстрації намагалась також фракція радикалів приступити, але перший виступ п. Будзиновського на тім вічу не вдав ся.

З нарад сього віча замітна була промова о. Теофіля Павликова, котрий сказав, що їх партію творять: Русини старої історичної партії австрійських Русинів, та вони не ґравітують в політичних відносинах ні до Росії ні до якогось видуманого королівства українського,— вони вірні і льояльні для австрійської династії...

А політичний референт д-р Іван Добрянський проголосив між иншими крутійствами, що польські аґенти в р. 1863, втягнули доволі много руської молоді в „возстаніє“ та поширили поміж нею думку сепаратизму... Та в поставлених резолюціях{стр.252}

Д-р Ярослав Кулачковський{стр.253}

висказав він жаль, що п. Романчук проголосив програму не порозумівшись з соймовим клюбом і тим викликав роздор між партіями в краю,— тому взиваєсь клюб послів соймових, щоби поступав солідарно...

Впрочім руссофільська партія мала в тім році велику журбу, бо в школах запроваджувано правопис фонетичний, проти чого Руссофіли протестували всякими способами, але розумієсь — безуспішно.

На сьому скінчилась велика буря, та одинокою розрадою для Руссофілів було оповіщеннє наших Ординаріятів і Консисторій, що вони будуть держатись, як дотепер, етимольоґічно-фонетичного правопису (!?).

А митрополит Сильвестер Сембратович заборонив духовенству читати часописи: „Народ“, „Хлібороб“ і „Галицкую Русь“...