Рік 1893. довів до кінця правительство графа Таффого, що замісць залагодити справу чеську, допустило за порадою намісника графа Франца Ту на до завішення виємкового стану в Празі і околиці та до виточення великого процесу проти „Омлядіни“ за мнимі революційні змагання чеської молоді.
А з другого боку пішов граф Таффе за порадою міністра скарбу Штайнбаха і 10. жовтня 1893, вніс в Палаті послів Ради державної проєкт закону на поширеннє права виборчого в куріях: міст і сільських громад. Отсе подразнило знова консервативні групи Німців і Поляків, так що пп. Гогенварт, Пленер і Яворскі допровадили до повалення графа Таффого. В дні 11. падолиста 1893, уступив граф Таффе, що через чотирнайцять років видержав на становищи австрійського президента міністрів. Як особистий приятель цісаря від молодих літ, мав він до сього часу велике довірє, та несподівано цісар відвернув ся і не питаючись його про спосіб розвязання крізи запросив до себе клерикального посла графа Гогенварта, щоби сей обняв правительство. Граф Гогенварт відказався від сього, вка-{стр.265}зуючи на свій вік. Та цісар мав відтак сказати, що до розвалення не був старий, а до поставлення постарів ся...
На місце графа Таффого заіменував цісар князя Альфреда Віндішґреца президентом міністрів, що утворив міністерство коаліційне, та намагав ся розвязати справу реформи виборчої...