Тай митрополит Сильвестер Сембратович робив своє діло. У Львові відсвяткувано ювилей папи Льва XIII. з малою перепоною, зглядно демонстрацією з причини перетягнення громади Тучапи на римсько-католицький обряд. Митрополита наділив цісар ордером зелізної корони першої кляси, та він зорґанізував відтак депутацію „путників“ до Римського Апостольського престола. Вертаючи з Риму був митрополит Сильвестер Сембратович предметом прикрої демонстрації, бо члени руссофільського товариства студентського „Буковина“ з кількома радикалами зневажили його на залізничнім двірці у Відні — обкидавши його яйцями, причім правник Роман Алексевич прозивав митрополита зрадником, що церкву руську запродав в Римі, бо хоче завести целібат ітд. (8. червня 1893). За сю демонстрацію розвязала була ві-{стр.268}денська дирекція поліції товариства: „Січ“ і „Буковина“ у Відні.
П. граф Станислав Бадені підніс справу тої демонстрації в австрійській делєґації, на доказ московської аґітації, а чеський посол Пацак доповів йому: Дайте панове Поляки повне рівноуправненнє руському народови в Галичині, а москвофільства не буде...
Та вже 13. липня 1893, появилась благодать у виді цісарської постанови, котрою гр. кат. семинарію духовну у св. Варвари у Відні розвязано, та львівську гр. кат. Генеральну семинарію духовну також розвязано, а за те дозволено на утвореннє епархіяльних семинарій духовних у Львові, Перемишлі і Станиславові...