СЕМИЙ ПЕРІОД, 1895—1900.

1. Новий курс політики графа Казимира Баденього, 1895. р.

Всі надії покладані на міністерство коаліційне не здійснились, бо воно вже в місяці червні 1895, стратило більшість в парляменті, та на його місце прийшло тимчасове міністерство урядниче під проводом низшоавстрійського намісника графа Кільманзеґґя. Воно мало передержати місце для чоловіка грядучого, котрого собі цісар вибрів при нагоді львівської вистави, та котрий забажав іще перевести вибори до Сойму галицького. Сею особою, коло котрої оберталась тоді політика в краю і державі, був галицький намісник граф Казимир Бадені.

Вік закроїв акцію на широку мету, бо хотів не тільки заволодіти в центральнім австрійськім правительстві, але також далі держати Галичину у своїй зелізній. руці і тому забажав іще перевести своїм способом вибори до Сойму галицького, щоби усунути від вибору усі живійші, більше поступові і самостійні елементи. А щоб безпроривно держати свою руку над нашим краєм, то предложив він на свого наступника: кн. Евст. Санґушка, чоловіка благородного, але податливого і необізнаного з державною адміністрацією, а на маршалка краєвого: свого брата графа Станислава Баденього...

Як сей зручно заложений плян урядничої автократії виправдав ся, покажуть близькі події.

Хід політики в минулім році не міг вдоволити загалу Русинів, бо заступники народу руського були поділені в Соймі і Раді державній, не було едности ні солідарности, ані роботи, як би годило ся. Провідник нашої політики п. Романчук був випереджуваний подіями та ставав нераз безрадний і не міг здобутись на рішучість, щоб розєднюваннє в початку убити. Суд „Народної Ради“ — в справі двох напрямів по-

літики, се був голос значно переважаючої більшости народу руського, що не годить ся на політику Барвінського-Вахнянина, бо вона не відповідає дійсному положенню народу ані завданням народної політики...