"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

11. Розвязаннє парляменту і кріваві вибори, 1897.

Промова намісника кн. Санґушка дала привід до сього, що пп. Романчук і Лєваковскі, в дні 11. січня 1897, поставили в Палаті послів у Відні: два наглі внески про становище правительства при виборах. Тоді з кола польського підкинено на пульт п. Лєваковского картку зі словами: „Зрадник вітчини“. Президент міністрів граф Бадені найшов ся знова в прикрому положенню та опрскидуючи піднесені закиди заявив, що на легальне і справедливе поведеннє властей при виборах кладе найбільшу вагу. О скільки те його приреченнє було щире і правдиве — показалось при зближаючих ся виборах до Ради державної.

292

В дні 22. січня 1897, оголошено два цісарські патенти: одним розвязано парлямент, та другим скликано вже нову Раду державну на день 27. марта 1897. Прийшов час боротьби виборчої між двома таборами: з одної сторони опозиційні руські партії, а по другій стороні: Поляки з Жидами і партією руських угодовців, як Барвінський — Вахнянин, та правительством... В передвиборчій акції продовжувалась „ера Баденівська“ з головною форсою на поваленнє п. Романчука як викладника опозиції проти правительства. Львівське намісництво видало до всіх староств розпорядок: найенерґічнійше виступати всюди, де зайшлиб які розрухи або бунт. Під диктатом сього приказу зелізної руки, зараз в Черневі під Станиславовом погиб на місци від багнетів жандармських господар Петро Стасюк, та пять инших господарів тяжко ранено, без ніякої причини. Отсе на початок передвиборчої акції, щоби гайдамаки радикали не бунтувались (27. лютого 1897...) Краєвий руський комітет виборчий у Львові вислав до цісаря велику депешу з просьбою о свободу при виборах, та оголосив відозву до руського народу, взиваючи всіх до солідарности і карности при виборах та закінчив свою відозву словами:... другі народи мусять нераз зі зброєю в руці і з проливом крови здобувати собі ліпшу долю,— ви можете її здобути картою голосовання... В першій половині місяця марта 1897, прийшли вибори з військом, жандармерією, з проливом крови і сотками увязнених,— іще гірші як в р. 1895. Наш нарід боров ся неустрашимо, та на побоєвищи виборчім поклав свої жертви, а до парляменту увійшло з сих виборів 63 Поляків, 6 Жидів, і 9 Русинів: д-р Роман Яросевич і о. д-р Іван Гробельський з пятої курії, та Модест Каратницький, Ксенофонт Охримович, Наталь Вахнянин, Ол. Барвінський, о. Данило Танячкевич, о. Корнило Мандичевський і д-р Теофіль Окуневський, з четвертої курії,— значить трьох не-

293

зависимих Русинів і шістьох так зв. камеральних Русинів. А Юл. Романчук перепав в пяти округах виборчих... Зараз по сих крівавих виборах вийшли з польської сторони дві незвичайно відрадні заяви. Одна від польських виборців в Кракові,— в отсих словах: „Polski lud ruskiemu ludowi wyraza bolesc і wspolczucie,— wspolnym wrogom wzgarde“, та друга від польської молоді поступової в Кракові, при посилці грошевої жертви на родини убитих і ранених, в сих словах: „Panowanie mniejszosci polskiej nad wiekszoscia ruska jest rzecza niemoralna і zasadniczo niesprawiedliwa, tern bardziej, ze przy rozbudzonej swiadomosci narodowej ludu ruskiego — bez pomocy wojska і zandarmeryi utrzyrnac sie nie da“... І дійсно, наш нарід не упадав на дусі, але як раз в масах народних запанувала однодушність та розбуджена свідомість національна. Я мав нагоду наочно переконатись про настрій в нашім народі, при нагоді повиборчих процесів карно-судових, які виточували галицькі власти, щоби доказувати, начеб нарід бунтував ся проти власти. Краєвий руський комітет виборчий у Львові вислав дня 29. марта 1897, до президії Палати послів: ґенеральний протест проти виборів, та окремі протести з доказами надужить властей висилали повітові і громадські комітети виборчі з цілого краю...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"