"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

12. Нова Рада державна, 1897. р.

При отворенню нової Ради державної, в дні 30. марта 1897, відчитано заяву чеських послів та їх правно-державні застереження, а відтак відчитано протест чеських послів соціялістів, в котрім вони заявляють, що стоять на основі рівноправности всіх народностей і протестують проти відгребування перестарілих, виполовілих привілеїв... Також посли хорватські внесли свою заяву і державно-правне застереженнє відносно Дальматії.

294

Польський соціаліст д-р Дашиньскі зголосив наглий внесок, щоби увязненого в Решеві п. Тому Шаера випущено на волю. Отсей внесок був дуже непожаданий для правительства графа Баденього і тому коло польське хотіло, щоби сей внесок відложити, за що п. Дашиньскі різко виступив проти польської шляхти, та Палата послів рішила зараз перевести дебату над сею справою і п. Тома Шаєр вийшов на волю. Презес кола польського п. Яворскі виправдував ся формальними зглядами, та п. Люеґер використав сю нагоду і заявив, що його зворушили слова покірні презеса кола польського, бож польський селянин прийшов до слова і сього слова ніколи не утратить, а пануванне кола польського вже скінчилось. Отсе був перший наступ п. Дашиньского проти польської шляхти. Тогож дня (30. марта 1897.) зложили пп. д-р Окуневський, о. Танячкевич і д-р Яросевич в президії Палати послів заяву сього змісту, що переведені у Сх. Галичині вибори з 8. убитими, 29. пораненими і понад 800 увязненими, переконали руський нарід, що теперішнє правительство не жахаєсь ніяких насильств, щоби не допустити послів по свобідній волі руської нації; що руський нарід в Галичині є поставлений перед альтернативу: або узнавати польську ідею державну, або мовчати, або умирати, що боротьбу за права запоручені конституцією уважаєсь з боку правительства наче злочинне повстаннє і так представляєсь на найвисшім місци,— і тому підписані ідучи за голосом всего руського населення будуть поборювати отсе правительство всіми способами, та подадуть руку тим заступникам инших народів, котрі змагаючи до розширення автономії країв подбають про охорону національних меншостей... Президент міністрів граф Бадені побачив, що в нововибраній Палаті послів не має більшости і тому в дні 2. квітня 1897, вручив цісареви димісію цілого кабінету, але по трьох днях вирішив цісар, що не приймає димісії. Сею димісією виєднав граф Бадені згоду цісаря на виданнє чеських розпо-

295

рядків язикових, щоби сим чином приєднати собі голоси Чехів. На четвертім засіданню Палати послів поставили пп. Окуневський і Дашиньскі: наглі внески на вибір парламентарної комісії до розслідження надужить виборчих. По знаменитих промовах обох внескодавців ухвалила Палата одноголосно наглість обох внесків. Президент міністрів граф Бадені виголосив велику промову в обороні галицьких урядовців, але вона не викликала корисного вражіння в Палаті, так що були всякі вигляди на негайне приняттє обох наглих внесків. Та в справу вмішав ся чеський посол д-р Странскі і предложив, щоби оба сі внески переказати комісії лєґітимаційній. Внесок п. д-ра Странского прийшов скорше під голосуваннє і перейшов. Таку прислугу зробили нам браття Чехи. Але отсе не виратувало правительства від пораження, бо вже в дні 9. квітня 1897, внесли німецькі посли: три наглі внески з приводу чеських розпорядків язикових, виданих правительством, та домагали ся поставлення міністрів в стан обжалування. Провідника антисемітів п. д-ра Карла Люеґера вибрано дня 8. квітня 1897, по раз пятий бурмістром Відня, та граф Бадені змяк сим разом і предложив цісареви вибір д-ра Люеґера до затвердження, щоби за се позискати для себе ґрупу клерикалів. Та Баденівські розпорядки язикові для Чех і Моравії викликали гнів у всіх Німців в Австрії, так що дійшло до формальної обструкції в парляменті. Всенімецький посол Вольф проголошував явно клич: „Germania irredenta“ та назвав розпорядки язикові свавільним атентатом на німецьку націю. Президент міністрів граф Бадені намагав ся оправдати видані правительством розпорядки язикові та покликав ся на те, що так само було в р. 1869, коли правительство видало розпорядок язиковий для Галичини. Та п. д-р Гохенбурґер, пізнійший міністер судівництва, запитав ся Поляків, чи булоб їм приємно, як би в західній Галичині запроваджено язик руський як другий язик краєвий. Німці обсто-

296

ювали засаду, що тільки парламент має право уладити законом державним постанови язикові по думці артикулу 19. закону основного з р. 1867. і тому видані розпорядками міністерськими постанови язикові для Чех і Моравії уважали нарушеннєм конституції. Наслідом відкинення їх наглих внесків перейшли вони до страшної обструкції, так що від 10-го до 28. мая 1897, був парлямент видовищем диких сцен... Посол д-р Роман Яросевич поставив був в дні 6. мая 1897, наглий внесок про делєґованнє позагалицьких судів до переведення виборчих процесів, але сей внесок не прийшов на чергу нарад. Та п. о. Данило Танячкевич поставив в дні 24. мая 1897, внесок на предложеннє адреси чину (That-adresse): закону про народности як переведеннє артикулу 19. закону основного з р. 1867,— і закону про екзистенцію для забезпечення „minimum“ екзистенції. Але затяжна обструкція Німців загнала правительство графа Баденього до конечности замкнення сесії парляментарної в дні 2. червня 1897. Граф Бадені хотів тим часом погодити Німців з Чехами і допровадити до угоди чєсько-німецької, але до сього не дійшло, бо Німці не хотіли відступити від жадання, щоби відкликати розпорядки язикові... Тоді граф Бадені звернув ся до клюбів послів з правиці, щоб вони ратували правні відносини в парляменті, зглядно правительство, та відносні клюби поставили свої постуляти до правительства графа Баденього. Руські посли з партії п. Барвінського вступили були до Славянсько-христіянського союза народного (Хорватів і Словінців) під проводом п. д-ра Шустершіца і разом увійшли до правиці для попирання правительства.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"