"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

15. Поліція в парляменті і поваленнє графа Баденього, 1897. р.

В дні 10. падолиста 1897, поставив п. Окуневський в Раді державній: внесок на обжалуваннє президента міністрів графа Баденього за останні кріваві вибори і надужиття властей. При сім внеску зайшла така пригода, що п. д-р Яросевич задля особистого непорозумління з п. Окуневський вичеркнув свій підпис з його внеску. А знова пп. Окуневський і о. Танячкевич усунули ся від голосування над німецьким внеском про обжалуваннє міністрів за розпорядки язикові,— щоби не наражуватися Чехам. Такі непослідовні поступовання мусіли викликати некорисні вражіння в парляменті і краю.

При виборі нового президента Палати послів не хотіли ані клерикали ані Чехи ставити своїх кандидатів і тому вийшов президентом п. Давид Абрагамович, що зобовязав ся перевести санацію парляментаризму. Та коли укорочування реґуляміну парляментарного зі сторони президента Абрагамовича нічого не помагали, бо обструкція німецька перейшла у формальну бійку в парляменті, то більшість поставила через німецького клерикала графа Фалькенгайна в дні 25. падолиста І897, внесок на зміну реґуляміну, того змісту, щоби послів мож було виключувати з засідань, та щоби президент мав право при ужиттю орґанів екзекуційних усувати послів з салі засідань. І заки іще обструкціоністи зорієнтувались що проголошує президент Абрагамович, він піддав зараз внесок п. Фалькенгайна під голосуваннє і оголосив, що сей внесок є принятий. Отсе хитре заскоченнє президії визвало вже й соціяльних демократів

300

до оборони свобід парляменту, та вони станули до боротьби разом з німецькими націоналами. Наступаючого дня, 26. падолиста 1897, обступили обструкціоністи трибуну президента і розпочалась формальна боротьба. Президент Абрагамович зачав виключувати послів, але вони не уступались та засипали його останними зневагами. Посол Дашиньскі кричав до през. Абрагамовича словами: Ти старий лотреї Надаєш ся до криміналу!... На се увійшло до салі засідань кількадесять віденських поліцістів в пікельгавбах і почали упрямих послів насильно виносити з парляменту: Вольфа, Дашиньского, Шенерера, Штайнера, Гибеша, і инших. Відтак виконував процедуру виключування послів заступник президента п. Крамарж, та його прозивав п. Козакевич словами: Ти московський поліцмайстер! На другий день та сама музика ішла далі, та до неї прилучились вже й христіянські суспільники і тому скоро замкнено засіданнє Палати послів. Та події в парляменті викликали бурливі демонстрації у Відні: перед парляментом, ратушем і міністерством справ внутрішних, так що поліція і військо мусіли робити лад, щоби удержати спокій. Тогож дня, 27. падолиста 1897, вернув цісар з Вальзе до Відня та був незвичайно здивуваний, що місто обсаджене військом і він находить ся під охороною війська, чого ніколи не бувало... Другого дня, в неділю 28. падолиста 1897, робив Відень вражіннє, начеб готовився до розруху, та д-р Люеґер як бурмістр доніс до канцелярії цісарської, що не ручить за спокій в столиці. Але граф Бадені не зважав на те все і був незвичайно вдоволений з того, що так навчить розуму Німців. Коли він ось так весело провадив розмову в колюарах парляменту, саме перед полуднем покликав його цісар до себе. Граф Бадені пішов гнеть до цісаря та був сеї думки, що мабуть старому панови треба щось пояснити,— не передчуваючи нічого злого. Станувши перед цісарем почув граф Бадені тільки один лагідний запит: чи не уважавби він за вказане в обставинах, які ви-

301

творились, щоб міністра д-ра Ґавча покликати на президента міністрів. Граф Бадені, як сам розповідав, не був іще в життю нічим так поражений, як сим неожиданим тяжким запитом—осудом, та ледви спроміг ся відповісти, що отсе є дуже доцільне, та що він зараз скличе раду міністрів,— а вже опинив ся за дверми цісаря. В полудневій годині кричали товпи народу у Відні: Nieder mit Badeni!., а Бадені вже лежав. Бурмістр д-р Люеґер обїздив осередну часть міста та. викликував на успокоєннє населення, що Баденього вже нема, а поліцісти віденські розносили сю вість в дальші дільниці міста і викрикували: Der Mikado von Judenplatz ist nicht mehr da!... Зараз тої неділі, 28. падолиста 1897, відрочив цісар Раду державну та приймив димісію цілого кабінету і поручив міністрови Ґавчєви утворити новий кабінет. Граф Бадені упав так соромно, як ніодин з австрійських міністрів, бо політично закопав ся та фізично був від разу зломаний. Він мав перевести поєднаннє двох народів, та відтак народів Австрії,— а замісць сього допровадив він до найвисшого степення, ворогування, автократизму і профанації парляментаризму. Та на тім не скінчилось, бо граф Казимир Бадені був розжалив ся на цісаря за те, що сей не позволив йому далі правити Австрією,— і пустив у світ ревеляції про родинні відносини цісаря,— що незвичайно понизило його в опінії цісаря і всего шляхотського світа. Відтак довго заходив ся граф Бадені, заки цісар допустив його до авдієнції, на оправданий, тай отся авдієнція тривала ледви кілька мінут і „adie“. Завзятий був граф Бадені, але й завзятющий був цісар Франц Йосиф. Те памятне „adie“ до руської депутації в р. 1895, сказане — віддав цісар його авторови... Тут годить ся признати, що граф Казимир Бадені пізнійше роздумавши свої діла, узнавав свої великі блуди політичні. Я мав нагоду зійти ся з ним. в Соймі галицькім при нагоді нарад комісії буджето-

302

вої в р. 1908, і він заявив тоді, що зробило ся много блудів відносно руського народу, бо треба було дати народови те, чого домагались руські посли. І нині, сказав він, польські політики не розуміють справи руської, бож самою неґацією не мож народу приєднати... Не так думало ся, як склалося... Новий кабінет президента міністрів д-ра Ґавча з урядовцями був переходовим правительством до наладнання відносин парляментарних.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"