"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

14. Всенародне віче, 1897. р.

Тимчасом у нас в краю завязав ся комітет під президією: о. Івана Озаркевича, Юл. Романчука і Богдана Дідицького та скликав до Львова всенародне віче, на день 1. падолиста 1897, щоби перевести нараду в справах: останних виборів, політичного положення і економічних питань, але львівська дирекція поліції заборонила відбуттє сього віча, бо не хотіла допустити до політичної демонстрації. Тоді дібрали ми людей, що політикою не займали ся: д-ра Івана Літинського, Мих. Спожарського, д-ра Юліяна Ілевича і Мих. Голейка, та вони зголосили віче на день 4. падолиста 1897, і сього віча не заборонено.

В дні 4. падолиста 1897. зібралось у великій салі Народного Дому у Львові кілька тисяч народу і те всенародне віче відкрив львівський міщанин Михайло Спожарський христіянським привітом: Слава Ісусу Христу! Провідником віча вибрано д-ра Евгена Олесницького, котрий у своїм впровіднім слові сказав: Перед нами стоять факти, що наш нарід руський жертвами крови і життя дав доказ своєї зрілости.

Перший реферат вічевий виголосив д-р Кость Левицький: про хліборобську справу у Сх. Галичині. Над сим рефератом переведено дебату і ухвалено відносні резолюції, та опісля прийшов до голосу п. Юліян Романчук з рефератом політичним. Поява його на естраді викликала грімке: Слава! честь Романчукови! Та коли Романчук розпочав свій реферат і виступив проти всякого обмежування конституційних прав, комісар поліції Янкевич перервав його бесіду і розвязав віче.

299

Зібрані вічевики закричали: Не виходити! Підем до намісника!... так, що годі було їх успокоїти. Розяреннє учасників з цілого краю було незвичайно сильне і маніфестація зробила своє. Делєґація віча не застала намісника і вислала депеші до парляменту.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"