"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

24. Знова Сойм галицький, 1899. р.

Своїм звичаєм зібрав ся Сойм краєвий дня 28. грудня 1898, та мав радити дуже коротко, а що през. міністрів граф Тун не міг наладнати торговельно-політичної угоди з Угорщиною і скликати парляменту, то галицький Сойм тривав аж до 28.

316

марта 1899, але у своїй діяльности був сей Сойм неплідний і бездільний. Маршалок краєвий граф Стан Бадені згадав у своїй вступній промові кріваві розрухи мазурських селян проти Жидів і не міг найти слів осудження на тих злочинних аґітаторів, що нарід підбурили,— хоча мав на думці ксьондза Стояловского. Далі підніс він потребу орґанізації кредиту для селян і заповів проєкт орґанізування кас Райфайзена під патронатом виділу краєвого. Намісник граф Лев Пініньскі відчитав подяку цісаря за адресу з приводу його ювилею,— в двох грамотах: польській і руській. В сих однаких грамотах згадано про потребу відповідного поля для діяльности репрезентацій краєвих. При кінці своєї промови згадав новий намісник, що воля Сойму буде для нього обявом бажань цілого краю. П. Барвінський поставив зараз внесок наглий, щоби справити портрет покійного кардинала Сильвестра Сембратовича коштом фонду краєвого і умістити в соймовій палаті. Польська соймова більшість була в сій сесії приголомшена тяжким ударом своєї фінансової панами в краю, що проявилась крахом великих інституцій, як Галицька каса ощадности і Галицький банк кредитовий у Львові та инших по повітах, як також самоубійствами директорів: Зіми і Крижановского, посла Віктора і инших. В дебаті над справою ґарантії краю за зобовязання Галицької каси ощадности виступив п. Окуневський з різкою критикою польського господарства, та висказав ся, що родак Бадені перемінив колишну любов руського народу до Австрії в простий обовязок. Проти сього висказу п. Окуневського виголосив п. Вахнянин своє застереженнє, в котрім заперечив, мов би нарід руський був льояльний для монарха з обовязку, бо ми любимо династію і маємо для неї вдячність з переконання (17. лютого 1899.). В сій сесії поставив п. Урбаньскі іменем шляхетської більшости Сойму внесок на заостреннє ре-

317

ґуляміну соймового, на взір реґуляміну парляментарного з р. 1897, бо шляхта польська не чулась безпечною в своїм Соймі. Сей внесок викликав опозицію польської лівиці і наших независимих послів, але проте більшість ухвалила в дні 27. марта 1899, зміну реґуляміну. В сій дебаті промовляв також п. Вахнянин, як генеральний бесідник „проти“ і домагав ся, щоби справу зміни соймового реґуляміну по думці внесків лівиці відослати до Виділу краєвого, а вкінці сказав, що треба би завести острійший реґулямін у вихованню людей. З внесків наших послів, годить ся згадати, що п. Барвінський домагав ся заложення руської женської школи виділової у Львові та п. Окуневський знесення оплати мита на краєвих дорогах. Вкінці ухвалив Сойм статут для щадничих і позичкових спілок з необмеженою порукою, як також закон про школи реальні на підставі предложення правительства та згідно зі шкільним, законом краєвим. І знова пращаннє Сойму, при чім п. Заячківський звернув ся до намісника з просьбою, щоби підвладні орґани берегли приписів зглядом уживання руського язика. Мабуть невелике домаганнє, бож соймовою резолюцією з 20. лютого 1898, стверджено, що обовязуючі приписи заспокоюють потреби населення руського і його права...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"