Смотрите также разделы:
Та скоро потому, два владики засіли у нас на Престолах: старий і молодий. Старий митрополит львівський о. Юліян Куіловський і молодий епископ станиславівський о. Андрей Шептицький. Вони оба зложили в дні 12. вересня 1899, присягу в руки цісаря.
Митрополит о. Куіловський, пересяклий духом польським, віддавав ся на старости своїх літ богоміллю за відпущеннє гріхів та вирікаючись всякої політики говорив явно: Волію змовити один „Отче наш“, ніж мішати ся до політики... А молодий владика о. Андрей Шептицький покинув спольщену родину, панство і світський стан та вступив до монастиря Чина св. Василія, із звання і власної охоти: трудити ся для народу. Сей його крок всіляко у нас розважувалось та були й підозрівання про його місію, себто післанництво польонізації українського народу. Але епископ о. Шептицький як новий владика умів приєднати собі симпатії нашого народу. Зараз при нагоді привітів заявив він,— що по своїм силам буде трудитися для добра народу, та що уважає за конечне:
321
|
|
о. Андрей Шептицький
|
322
|
|
гармонію між владикою а духовенством і народом. Опісля сказав він про політику: справу руську уважаю за свою, та між нами не може бути дісгармонії!... Та коли старий владика став голосити, що читальні більше шкоди духовної, як користи приносять, то молодий владика в своїх посланіях заохочував до закадання читалень, захоронок для дітей і инших пожиточних для народу установ... Отcе був початок діяльности молодого владики...
|
