"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

30. Боротьба проти зміни статуту „Просвіти“, 1900. р.

В році 1898. предложив був Головний виділ Товариства „Просвіта“ зміну статуту товариства, що передусім відносилась до признання рішаючого голосу на загальних зборах Товариства: відпоручникам членів і читалень „Просвіти“ з кождого повіту, щоби таким способом (репрезентаційним) всі члени, хоч би з найдальших сторін, були справедливо заступлені на загальних зборах; щоби загальні збори були дійсно найповажнійшою властію в Товаристві, та щоби доля і будучність Товариства лежала в руках загалу членів, значить народу...

Опісля відбули ся загальні збори „Просвіти“ у Львові в дні 2. лютого 1900. p., що мали приймити таку зміну статуту. Та на отсих зборах піднеслись несподівано і незаслужено тяжкі закиди проти головного виділу Товариства „Просвіта“, а найбільше проти мене, начеб впровадженнєм репрезентаційного систему пропаґувалось якийсь консерватизм sui generis. В самій річи було се незрозуміннє справи у декого, а у иншого зла воля,— бо як кільканайцять тисяч членів „Просвіти“ з цілого краю не може прибути на загальні збори, разом вести наради і голосувати, тож одиноким способом розвязання сеї справи,

333

— принятим у всіх культурних народів — являєсь впровадженнє відпоручників, вибираних повітовими зборами членів в цілім краю. Так зорґанізувані загальні збори представляють збірну думку членів „Просвіти“ з цілого краю. Натомість давні загальні збори „Просвіти“, на котрих бувало з краю кілька-десять членів, а зі Львова около сто членів,— давали перевагу львівським членам над членами з цілого краю,— то отсе викликувало невдоволенне зовсім оправдане між членами з краю та давало нагоду до всяких особистих порахунків. Тому моїм змаганнєм було: віддати „Просвіту“ в руки народу, а вирвати її з рук деяких людей зі Львова, що для „Просвіти“ ніякої праці не вкладали, а спричинювали заколот і незгоду. Отсе був мій консерватизм sui generis... Але на отсих загальних зборах не помогли ніякі представлювання старших, бо молодші львівські „поступові“ уладили бучу і не допустили до ухвалення нового статуту „Просвіти“. Аж по кількох роках прийшов загал ченів „Просвіти“ до зрозуміння сеї справи та опісля відносні зміни утатуту принято мабуть одноголосно. Та як сьогодня нагадую отсе подію моїм опонентам, то вони прямо встидають ся свого нерозуму.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"