"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

1. Сойм краєввий, 1900. р. і здержуваннє зарібкової еміґрації.

Сей період розпочав ся новою сесією Сойму краєвого, що зачав радити 29. грудня 1899, та кинув тінь на наміри польської соймової більшости в найблизшому часі.

Маршалок краєвий граф Станислав Бадені отворив наради Сойму невідрадним привітом про потребу санації краєвих фінансів. Жерелом до поратування фонду краєвого малиб бути додатки;

334

до податків від пива і горівки, значить пропінація. Натомісць не хоче п. маршалок, щоби держава переняла на себе частину видатків на школи народні, бо се булоб небезпечне. Намісник граф Пініньскі прирікає, що буде впливати на підвладних урядників, щоби поступали по засадам безсторонисти і справедливости, зокрема в справах національних, бо він хотів би мати добрі відносини між Поляками і Русинами. Зараз по отворенню Сойму заповіли п. Ян Гупка і товариші внесок про установленнє окремих приписів для спадщин рільничих посілостей серединх розмірів, щоби впровадити хлопські майорати. В дебаті над провізорією буджетовою, 30. грудня 1899, заявив ся п. Окуневський проти підвисшування додатків краєвих, вказуючи на невідрадні відносини економічні нашого народу, між котрим іде рух еміґраційний і тут нічого не робить ся, бо самим здержуваннєм сього руху не помагаєсь сільському населенню рільничому. Він підніс закиди проти намісника з приводу як раз несправедливого поступовання урядів, що не допускають навіть наших священиків до урядування в язиці руськім і в сій ціли видумали новий тип урядів парохіяльних як метрикальних, щоби силувати наші уряди парохіяльні до урядування в язиці польськім. По перерві нарад соймових, що тривала до 26. марта 1900, підніс п. д-р Тадей Пілят справу нагляду над зарібковою еміґрацією до Німеччини. Се значить, що нарід у своїй недолі пробиває собі дорогу до жерела зарібків, де може їх найти, а гегемони краю і в тім здержують рільничих робітників, щоби за нікчемну заплату робили на польських ланах в краю. Тут вже п. Вахнянин заявив ся проти обмежування часової (сезонової) еміґрації, бо нарід там зарабляє і вертає до краю з грошем. Представники більшости шляхетської пп. Дунаєвскі і Санґушко предложили внесок на установленнє секретарів громадських, іменуваних ц. к.

335

староствами, для полагоджування справ припорученого круга ділання. Проти реґулямінового трактування сих внесків заложив п. Окуневський разом з мазурськими селянськими послами, в дні 28. квітня 1900, протест — з причини переступлення круга ділання Сойму та замаху на самоуправу громад,— і наміру впровадження старостинських мандаторів. При закінченню нарад Сойму переказано петицію про заложеннє руської ґімназії в Станиславові — Виділови краєвому до поставлення внеску на сесії найблизший... З нарад сеї сесії соймової є слідний занепад думки автономічної з боку більшости польської та страх перед утратою влади в краю,— аз боку нашого представництва виказуєсь, що Сойм галицький не є для нашого народу ніяким тілом репрезентацїйним або законодатним, а тільки трибуною, з котрої наші посли независимі протестують або застерігають ся в обороні перед дальшим нарушуваннєм прав народу, а угодові посли просять о виплату і дякують.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"