"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

28. Закінченнє Сойму галицького, 1902. р.

На закінченнє року зібрав ся Сойм галицький дня 29. грудня 1902, щоби ухвалити буджетову провізорно. В комісії буджетовій промовляв п. Олесницький проти підвисшування оплат від пива, а заявив ся за податком від предметів збитку.

В буджетовій дебаті промовляв п. Король. Він зачав від сього, що нині нема нікого на цілій Галицькій Руси, щоб бодай на хвилю вірив іще в добрі інтенції пануючої в краю всемогучої партії шляхоцько-польської,— тому не дивуйте ся, що ми проти вашої заборчої політики боронити ся мусимо! Відтак перейшов він до останних подій і заявив, що головною причиною сьогорічних штрайків рільничих були недостатки і нужда сільського населення та мала плата робітника,— а з другої сторони були і мотиви чисто політичної натури, і те все з елементарною силою попхнуло населеннє до самооборони, бо ви визиваєте нас до боротьби на життє і смерть! А тепер майже всі польські партії подали собі руки, щоби винищувати руський нарід. За п. Королем промовив п. Гурик і виступив проти п. Абрагамовича, котрий сказав, що центральне правительство було за лагідне для штрайкуючих. Але п. Абрагамович не видів того знущання жандармів і війська над бідним народом ані безправности старостів,— що він видів на власні очи,— бо обїздив повіти, в котрих були рільничі штрайки, та власти краєві навіть не допустили, щоби сі помічення оголосити в пресі. Свою промову закінчив п. Гурик словами: Підвисшіть плату робітникам, а не буде штрайків! П. о. Богачевський виголосив довшу промову, в котрій виказував сторонниче поведеннє властей супроти штрайкуючих і ворожі тенденції по стороні польській. Колиби ті штрайки робили Мазури, казав він,— то се вас не дивувало

376

би, бо там бачилисьте різню в р. 1846. і недавні погроми жидівські,— але се вас дивує, що той руський нарід, котрий досі давав собі кілки тесати на голові, нагло сказав: досі, а не далі! Се вас страшить... Тут уважав за вказане промовити також намісник граф Пініньскі і заявити, що штрайки викликало ліве крило української партії народної та сим заподіяло народности руській велику кривду, бо власники більшої власности мусіли боронити ся спровадженнєм машин і робітників з инших сторін. Вкінці заявив він, що проти скрайних і шовіністичних проявів патріотизму народного, руського і польського — треба сміло виступити... Вкінці промовив п. Могильницький. Він представив образ недолі: Тепер батьки по криміналах гниють, їх діти пухнуть з голоду, а ми сенатори зїхались шумно на те, аби наплести великих слів велику силу, і більше нічого... Тут нужда економічна і політичний утиск, а ви те все хочете звести до самої аґітації. Ми вас не атакуємо, сказав п. Могильницький, але будемо боронити ся, як зуміємо... Справоздавець буджету краєвого п. граф Станислав Бадені зручно підхопив непослідовности наших послів та сконстатував, що не хоче впирати в послів народности руської, мов би причини штрайкового відруху були політичні і народні, але противно ствердив з вдоволеннєм, що ті панове сього випирають ся, та підчеркнув, що сим способом мож зломити колос пшениці, а не тих, котрі стоять на иншім становищі... Та на се не було відповіди з нашого боку.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"