„Народний Комітет“ виконуючи постанову останного Народного Зїзду про орґанізацію праці, постарав ся, що Німці (Прусаки) зобовязали ся брати наших селян на сезонові (літні) роботи, на корисних умовах, так що з весною р. 1903. розпочалась еміґрація наших людей до Німеччини. Народна Канцелярія у Львові стала фактично централею{стр.379} посередництва праці, а доповнювали її експозитури в Катовицях і Мисловицях. Галицькі староства намагались безправно обмежувати свободу зарібкової еміґрації, щоб віднимати нашому селянству спромогу зарібків поза границями Галичини, але сі перепони усунули наші посли у Відні і так легальним способом прорубалось вікно нашому селянинови, щоби добре зарабляв та з грішми, добре відживлений вертав домів... І тут вже не загасило сього руху соціального ні руссофільське шумовиннє ні відгребуваннє новоерщини.