"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

30. Наші посли проти правительства д-ра Кербера, 1903. р.

При першім читанню державного буджету виголосив п. Романчук, 11. марта 1903, промову політичну, що звернула на себе увагу парляменту і правительства. Він вказав на невдоволяючі відносини в політиці внутрішній і заграничній Австрії. Дуалізм австро-угорський виходить на шкоду Австрії, бо Угорщина зі спільности тягне користи, а проте бажає відірвати ся від тої спільности. А у внутрішній політиці неполагоджені спори національні підривають Австрію. Відтак підніс він, що Австрія потребує німецької мови для посередництва, не нарушаючи через те прав других ненімецьких народів. Отсе не має бути привілеєм Німців, та вони мають бути першими між рівними народами Австрії. Далі заявив він відносно Русинів, що система німецького централізму при кінци шістьдесятих років минулого століття віддала управу Галичини в руки верховодячої польської партії, та отсе довело нас до положення безправних гельотів, бо під австрійською фірмою веде Польща свою вікову політику екстермінаційну супроти Русинів.

Президент міністрів д-р Керберу своїй відповіди уважав за вказане дораджувати нашим послам, щоби вони щиро і отверто предложили свої дома-

378

гання перед галицьким Соймом, а тоді він буде нам помічний. При тім згадав він про штрайки, яких мож сподівати ся,— але підчеркнув, що звязана з ними політична аґітація накликує до осторожности і оборони. Польські посли оплескували сі вискази президента міністрів д-ра Кербера, а руські посли прямо відкинули ті новоерські пропозиції. В справі торговельно-політичної угоди з Угорщиною промовляв п. Василько, в дні 21. марта 1903. р. З причин річевих заявив ся він проти торговельно-цлової єдности з Угорщиною, бож ані в Галичині ані на Буковині нема упромисловлення та не переведено навіть торговельної комунікації, і тому з угоди з Угорщиною будемо мати угорську конкуренцію. Відтак виступив він дуже рішучо проти деклямації през. міністрів д-ра Кербера на тему угоди з Поляками в галицькім Соймі, та дав незвичайно остру відправу п. Ґломбіньскому за його напасти і посуджування,— називаючи його агентом провокаційним. Чим близше було до пільних робіт, тим більше горячкові заходи робились з боку шляхоцько-польського, щоби не показав ся опир рільничого штрайку. Та промова през. міністрів д-ра Кербера була якраз під диктатом польських верховодів, що за ціну залишення соціяльної політики хотіли відіграти іще одну штуку комедії в галицькім Соймі. Але на сі запросини не пішов сим разом ніхто з наших політиків...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"