"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

36. Палата послів знова радить, 1903. р.

Та в дні 18. падолиста 1903. p., по соймах краєвих, зібрав ся австрійський парлямент, що хоч від ряду років не виконував як слід законодатного уладжування життя народів Австрії, то всеж таки був політичним форум для народів Австрії.

Президент міністрів д-р Кербер, котрому не повелось залагодити спір німецько-чеський, вказав на велике значіннє угоди австро-угорської, якої він добив ся. А далі сказав він, що по всіляких екстремах всі партії бажають собі удержання держави, щоби тут свобідно розвивати ся, та свобідний розвиток народностей є допустимий, оскілько він не переходить в боротьбу проти других.

В дебаті над заявою президента міністрів промовив п. Романчук і звернув увагу на сумний стан, який виказали останні сесії соймові, де народи слабші здані на ласку дужших і протеґованих правительством,— наслідом чого в соймах краєвих запанували: обструкція, абстиненція і сецесія. Зокрема, в Галичині є неможливе порозумліннє з другою нацією, з Поляками, бо Австрія переняла політику колишної Польщі, і правительство повинно з сього витягнути науку та чим скорше змінити свою політику в Галичині. Як способи заради невідрадним відносинам предложив п. Романчук: усунути спори між народами виданнєм закону національного та рівночасно перевести реформу виборчу, якою усунулосьби систему привілеїв...

Президент міністрів д-р Кербер відповів п. Романчукови і заявив, що руський нарід повинен поступати з поміркуваннєм і спокоєм, бо тільки в такім разі правительство буде могло заспокоювати його домагання. Д-ру Керберови відповідав п. Барвінський та здемаскував галицький Сойм з його мнимою прихильністю для Русинів; відкинув пораду д-ра Кербера з відсиланнєм до галицького Сойму, та підніс домаганнє національної автономії. Отсе була справді регабілітаційна промова п. Барвінського.

389

Відтак молодочеський посол д-р Форшт поставив внесок на перестрій Австрії у федерацію самостійних країв, а п. Романчук і товариші, в справі вибору комісії для виготовлення законів: про народности, реформу ординації виборчої і установленнє трибуналу виборчого. Ні один ні другий внесок не вдержались в Палаті послів... Також в австрійській делєґації, дня 19. грудня 1903, підніс молодочеський посол Д-р Крамарж справу перестрою Австрії у федерацію автономічних країв, та проти нього виступив тут посол Василько дуже рішучо. Він сказав, що в Австрії є не тільки чеська справа, але іще більше неполагоджених справ національних. Зокрема, положеннє Русинів є невиносиме, бо Галичина є вже нині державою в державі. Тому цілий руський нарід безглядно противить ся перестроєви Австрії у федерацію автономних країв, а домагавсь автономії народів. Тоді буде вдоволений руський нарід стояти на сторожі сходу Австрії,— за котрим живе 25 міліонів його, братів в сусідній державі. А тепер австрофільські симпатії серед російських Українців давить ся польською рукою... Ся промова п. Василька викликала корисне вражіннє в нашім народі,— так що п. Василько добув собі значіннє розумного політика і смілого оборонця інтересів руського народу...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"