"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

35. Становище нашого громадянства супроти сецесії послів соймових.

Дня 30. жовтня 1903. р. зібрали ся Русини міста Львова на нараду під проводом п. Романчука та висказали своє признаннє Руському Клюбови соймовому, як також подяку руським вірильним членам Сойму, спеціяльно о. митрополитови Шептицькому, за те, що щиро і вірно стояли при руськім народі, та заявили, що польський Сойм не може тепер уважати ся репрезентацією галицького краю.{Пр. пop „Zur polnisch ruthenischen Frage in Galizien. Ein Beitrag anlasslich der Verhandlung im galizischen Landtage uber den Antrag auf Errichtung eines ruthenischen Gymnasiums in Stanislau“. Lemberg, 1904. Verlag von Mychajto Petryckyj}.

Друга отся сецесія руських послів соймових стала знова зворотною подією в полі-

387

тичнім життю нашого народу. Вона мала розпочати нову фазу боротьби за національну екзистенцію під кличем: відкинути компроміси і мирні полагоди, бо будучність наша не в чужій ласці, а у власнім труді, діланню і праці. Отже до діла, бож нам треба добути нашу самостійність політичну, та до неї шляхом змагання до поділу Галичини — мож дійти. Та наш нарід знова проклямує на вічах беззглядну боротьбу! Се проява питома всім невиробленим громадянствам, що живуть потрясаючими подіями і елементарними відрухами, а не годні іще поступати постійно і витривало за одноцільним ідейним змаганнєм до своєї будучности... А тут не поможе кинути закляттєм Панька Kyліша: Народе без пуття, без чести і поваги..., але треба совісно, по правді і розумі політично вишколювати ті маси народні, щоби вщіпити в їх кров і кість: необхідність постійних змагань і діл. Руссофільський „Народний Савєт“ у Львові дораджував хопити ся тактики цілковитої абстиненції думаючи, що на руську суспільність прийшов час зневіри національної. Та сього голосу ніхто вже не послухів. Руські радикали, що були заснітились, скликали свій зїзд на 21. падолиста 1903. p.; заявили признаннє руським послам соймовим за їх сецесію, та відновили управу партійну. А Народний Зїзд національно-демократичного сторонництва одобрив сецесію руських послів соймових зі зложеннєм мандатів; візвав орґанізації, щоби доложили заходів до поновного вибору тих самих послів, та поручив руським послам Ради державної, аби ужили найострійших cредств парляментарних супроти польських верховодів і австрійського правительства для висказання крайного невдоволення руського народу з його правно-політичного положення, як також ставили жаданнє національної автономії на руських землях Галичини...

388

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"