"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

54. Депутації до Відня в справі реформи виборчої, 1906. р.

З початком р. 1906. почали Поляки розпускати напасливі вісти, мов би Русини викликали аґітаціями, грізний рух проти польського населення в краю,— очивидно в тій ціли, щоби перепинювати справу реформи виборчої. Щоби опрокинути ті затії та представити на найвисшім місци волю нашого народу — виїхала до Відня наша руська депутація.

В дні 22. січня 1906. р. приняв цісар вузшу депутацію, до котрої увійшли: о. митрополит Андрей Шептицький, п. Романчук, оо. епископи: Чехович і Хомишин і п. Король. Митрополит Андрей Шептицький промовив до цісаря, висказуючи бажаннє, щоби Східна Галичина і руський нарід були трактовані однако з иншими краями, та щоби наш нарід, одержав в реформі виборчій таке число мандатів, яке відповідає величині краю і числу населення. На се= відповів цісар: Можете панове бути певні, що ре-

414

форма виборча узгляднить також ваш нарід, як належить ся,— але старайте ся, щоби не приходило до роздражнюючих маніфестацій і обявів безпідставного недовіря, бо згідливий настрій двох народів зарівно близьких мому престолови, улекшить переведеннє виборчої реформи... В розмові з учасниками депутації згадав цісар, що з деяких віч прислано йому безпосередно депеші з невідповідним текстом. П. Романчук запевнив цісаря, що в краю є спокій, та що а нашого боку нема проявів ворожої акції... Тогож дня приїхали до Відня делєґати „Народного Комітету“ зі Львова: д-р Кость Левицький, д-р Евген Левицький, д-р Стефан Федак, проф. д-р Ст. Дністрянський, проф. д-р Олександер Колесса і Микола Заячківський,— щоби разом з членами депутації предложити правительству наші домагання відносно реформи виборчої. Президент міністрів барон Ґавч приняв нашу делєґацію прихильно та вислухавши відносні домагання відповів нам, що правительство руководить ся обективними засадами при укладанню проєкту реформи виборчої та старає ся вдоволити Русинів. Міністер внутрішних справ граф Біляндт вказував на трудности при укладанню виборчої ординації, які треба буде усувати дорогою компромісів. Вислід нашої депутації і конференцій у Відні був для нас корисний, бо розвіяв всякі ложні вісти про посередні вибори в Галичині і виємкове трактуваннє нашого краю, та ми мали нагоду виказати неправдивість краєвих реляцій про бунти у Східній Галичині, а безпосередно поінформувати центральне правительство австрійське, що наш руський нарід стоїть рішучо за впровадженнєм загального і рівного права голосування. Та важне для справи було й те, що наші духовні владики станули разом з народом і за права народу,— за що польська преса прізвала їх провідниками гайдамаків... Але треба було наш нарід держати, щоби не дав ся вивести з рівноваги і не пішов на свідомо підставлену провокацію.

415

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"