"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

64. На закінченнє сецесія наших послів.

І знова одна сецесія. Руська репрезентація опустила австрійський парлямент в почуванню насильства, завданого руському народови,— на що вона не могла дати своєї згоди. Але поза сею сецесією скривалась думка що представництво руського народу в иншім числі і складі небавом знова верне до парляменту, щоб внести у новий парлямент невирішену справу руського народу в Австрії...

Відтак відбулось: народне віче у Львові в дні 2. грудня 1906. p., на котрім п. Романчук представив всі заходи руських послів в справі виборчої реформи. По рефераті п. Романчука поставив д-р. Володимир Охримович резолюцію, що віче солідаризуєсь з заявою руських послів з 22. падолиста 1906. p.; висказує бажаннє, щоб також руські члени Палати панів зложили подібну заяву, та взиває руську суспільність до згідної і енерґійної акції виборчої.

Та підчас промови Льонгина Цегельського упали так досадні оклики на адресу держави і корони, котрі не сповняють своїх обовязків супроти руського народу,— що комісар поліції розвязав віче. На сім вічи посипались також закиди проти наших послів парляментарних і „Народного Комітету“, як начальної управи народної (національно-демократичної) партії,— як раз зі сторони тих партій, зглядно людей, що найменше причиню вали ся до акції за виборчою реформою.

428

Тоді „Діло“ умістило було статтю під заг. „Політика очайдухів“,— в котрій виступило проти пустої демаґоґії та висказало думку, що від нашої суспільности маємо право жадати, аби в критиці був політичний розум{„Діло“ підписували тоді: д-р Володимир Охримович як видавець і д-р Льонгин Цегельський як одвічальний редактор.}.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"