"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

3. На три фронти.

В сім моменті мусіли ми обганятись на три фронти. З одного боку треба було ладитись до першого бою виборчого на підставі нового закону про загальне голосуваннє. З другого боку треба було відбивати польські атаки з приводу подій на львівськім університеті, та з третого боку підступав галицький Сойм, щоб перед своєю смертію добувати як найбільше прав на закріпленнє польського панування...

Вибори до парляменту на підставі загального права голосування розписано на місяць май 1907. р. Ширший Народний Комітет збираєсь на нараду 21. лютого 1907. p., щоб на підставі предложень повітових орґанізацій затвердити перші кандидатури посольські та устійнити відношеннє до инших партій.

Тогож самого дня розпочинають увязнені студенти Генеральну голодівку. Львівський суд карний зачинає випускати наших студентів на волю, та вони держуть ся солідарно і аж 24. лютого 1907. р. виходять всі разом, походом до „Народної Гостинниці“, при величезнім здвизі народу Там з балькону ідуть промови побідні. На закінченнє говорить студент Ярослав Весоловський: „Ми зробили те, що було нашим обовязком,— нехай всі роблять так, а скоро буде лад. Нехай всі сповнять свій обовязок, так як ми. Тож не величайте нас як героїв, але будьте всі героями!...“{Процес карний, який опісля, з початком вересня 1907. р.) відбув ся перед делегованим віденським трибуналом, хоча скінчив ся засудом кількох наших студентів, то всеж таки відкрив перед світом темні сторони польського правління в Галичині. А в межичасі Павло Крат утік, наслідом чого наша орґанізація фінансова стратила зложену за нього кавцію: 15.000 а. к.}

436

А в галицькім Соймі п. Олесницьки й предкладає проєкт реформи ординації виборчої до Сойму, на засаді загального голосування. Він ставить також внески: про зміну краєвого закону о язиці викладовім в школах середних, та про заснуваннє руських Ярослав Весоловський ґімназій в Бережанах і Стрию. Та п. Бобжиньскі поставив два внески: про зміну закону о Раді шкільній краєвій і реформу учительських семинарій. За те маршалок краєвий граф Станислав Бадені проголошує, що Виділ краєвий приготовив проєкт соймової реформи виборчої, який допускає загальне голосуваннє в додатковій курії загальній та намісник

437

граф Потоцкі завідомлює про отворенне русько-польських паралєльок ґімназійних в Бережанах... Отсе благодать польських верховодів, а за се належить ся відплата. Негайно приходить друге читаннє предложення про зміну закону о Раді шкільній краєвій, бо панам Полякам спішно стало, щоб іще поширити обєм ділання сеї установи шкільної, яку держуть у своїх руках. П. Могильницький виступає проти сього предложення, бо воно дає Раді шкільній краевій безглядну власть над цілим шкільництвом в Галичині. Посол Король виказує, що проєкт п. Бобжиньского се перший крок до розширення краєвої автономії, та до усунення Галичини зпід власти центрального правительства. Далі промавляють посли: о. Богачевський і Олесницький проти сього предложення, та застерігають ся і протестують, але се не помагає,— польська більшість соймова ухвалює відносний закон краєвий, в другім читанню. Наслідом сього зложив п. Олесницький, в дні 1. марта 1907. p., іменем руських послів соймових: заяву з протестом, по чім всі наші посли вийшли з салі соймової. В сій заяві піднесено, що ухвалитись маючий закон про розширеннє компетенції Ради шкільної краєвої є виломом в законодатній компетенції Ради державшої, та новим способом обезсилення і обезправнення руського народу,— тому руські посли, стоячи засадничо за розділом Ради шкільної краєвої на руську і польську секцію, закладають рішучий і грімкий протест, та не возьмуть участи в третім читанню... Іще одна сецесія,— та вона перейшла без вражіння і значіння,— бо свого часу легко перепустили наші посли закон краєвий про орґанізацію Ради шкільної краєвої. За сим приходить на чергу нарад галицького Сойму друге предложеннє п. Бобжиньского про реформу учительських семинарій, та польська більшість соймова відкидає мінімальне домаганнє руських послів про допустимість засновування руських семи-

438

нарій учительських. В сій справі промовляли з наших послів: Олесницький Могильницький, о. Іван Яворський і Гурик. Для доповнення автономічної трильоґії предложив п. Давид Абрагамович проєкт закону краєвого о урядовім язиці автономічних властей. В тім проєкті вставлено таку постанову, що урядовою мовою автономічних властей є та з краєвих мов, котра буде в хвилі оголошення краєвого закону, та зміна урядової мови може наступити тільки на підставі ухвали кваліфікованої більшости відносної установи. В дебаті над тим предложеннєм сказав посол о. Іван Яворський, дня 13. марта 1907. р. отсі знаменні слова: „Ми не повинні були так легко дати вам ухвалити закони екстермінаційні... Ми вийшли; ми зле зробили; нас повинні були винести з тої палати...“ І сей закон переперла польська більшість в галицькім Соймі. По безгляднім переголосуванню всіх руських внесків і поправок, в дні 19. марта 1907. р. відрочено-галицький Сойм до осінної сесії...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"