"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

4. Польський наступ на львівський університет.

Та на львівськім університеті не успокоїлось, але як раз з польської сторони наступив вже явний наступ на наших студентів. В дні 4. марта 1907. р. напали слухачі університету польської народности на зібраних в салі викладовій руських богословів, насильно викинули їх із салі та заступили руським студентам вхід до університету. Під університетом счинилась бійка між нашими а польськими студентами, та сенат мусів замкнути університет.

Всепольські оборонці польського володіння завзяли ся доказати, що спільне пожиттє Поляків і Українців у львівськім університеті є неможливе, та своїм чищеннєм університету памятного дня 4. марта 1907. р. вони се дійсно доказали. Отся подія вказала Українцям: добивати ся як найскоршого розділу

439

теперішного університету, се значить вилучення українських катедр і безпроволочного формування українського університету у Львові. У відповідь на заяву польських професорів, що львівський університет є чисто польський, а не утраквістичний, заявили дня 13. марта 1907. р. руські професори університету у Львові: Іван Бартошевський, Мих. Грушевський, Ст. Дністрянський, Іван Добрянський, Йосиф Комарницький, Ол. Колесса, Тит Мишковський, Петро Стебельський і Кирило Студинський, що домагаються виділення єствуючих руських катедр в окреме автономне тіло і безпроволочного доповнення їх системізуваними новими катедрами,— в ціли зорґанізування руського університету у Львові. Задля сеї справи виїхала до Відня: руська депутація, котру творили професори університетські: Горбачевський, Комарницький, Смаль-Стоцький, Дністрянський, Колесса і Студинський, як також посли: Романчук і Василько. Ся депутація була дня 4. квітня 1907. р. у президента міністрів барона Бека і міністра просвіти Мархета, та у міністра скарбу Коритовського, щоби пояснити події на львівськім університеті і домагати ся окремого руського університету у Львові. Відповідь двох перших міністрів була такого змісту, що справа руського університету може бути трактована в звязку з иншими домаганнями про заснуваннє висших шкіл, але сим часом може наступити засновуваннє нових катедр, доцентур і суплєнтур з руською мовою викладовою. Кориснійшу відповідь дав міністер Коритовскі, бо він просто сказав, що державний скарб має гроші на руський університет... Українська академічна молодь не була вдоволена з відповіди центрального правительства, та на своїм вічи дня 15. квітня 1907. р. у Львові заявила, що ся відповідь не дає запоруки сповнення невідкличної культурної потреби українського народу. Присутний на сім вічи п. Василько просив, щоб українська академічна молодь по змозі здержала ся

440

від виступів, що моглиб кинути на неї некорисне світло, як також, щоб дала правительству час сповнити приреченнє...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"