"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

48. Опозиція нашого Клюбу парляментарного.

А наш парляментарний Клюб постановив змінити свою тактику в напрямі рішучої і послідовної опозиції проти правительства,— уважаючи, що сього вимагає політичне положеннє нашого народу в краю. Та як зібралась Палата послів на нову сесію в дні 10. марта 1909. p., Український Клюб рішив: голосувати проти континґенту рекрутів та нічого не призволювати з якогось державного австрійського патріотизму.

Та през. міністрів барон Бінерт у своїй програмовій промові нового правительства сказав на закінченнє, що булоб страшною глупотою підкопувати підвалини значіння і сили парляменту. Се був його політичний маневр, щоб приєднати Палату послів до ухвалення континґенту рекрутів — супроти грози війни, отже в інтересі закордонної політики Австро-Угорщини.

Під вражіннєм сеї промови розпочалась дебата в Палаті послів про континґент рекрутів. У сій дебаті промовив дня 15. марта 1909. р. наш радикальний посол д-р Трильовський та дуже завзято заатакував не тільки військову управу, але також поведеннє австрійських жовнірів в часі окупації Боснії і Герцеговини,— і заявив, що доки Українців будуть як досі трактувати, доти українські посли не ухвалять ні одного сотика ні одного рекрута...

510

Се була проява нашої опозиційної тактики супроти правительства, але подана в такій формі, що проти нас викликала настрій в цілім майже парляменті. Міністер краєвої оборони ґенерал Ґеорґі зараз зірвав ся, щоби запротестувати проти таких висказів про австрійську армію, та звернув ся до нас і таке сказав: „Як би нині прийшло до війни, то руські полки покажуть вам, що вони не годять ся з вашими виводами, а сповнять свій обовязок так добре, як кождий инший нарід. Я думаю про Русинів ліпше, чим їх власні посли думають про них...“ Відтак наш Клюб парляментарний видав комунікат, в котрім заявив, що з висказами п. Трильовського відносно поведення австрійських жовнірів в часі окупації Боснії — не солідаризує ся. А п. Василько намагав ся у своїй промові затерти те непатріотичне вражіннє промови п. Трильовського та між иншим сказав: „Щож одержали Русини за свою вірність і жертви? Їх повернено на ціну поєднання польської шляхти з австрійською державою“. Далі висказав він жаль, що між міністром краєвої оборони а одним членом нашого Клюбу дійшло до такого конфлікту,— але щож мають казати Русини, коли в краю уживають австрійських багнетів і куль проти їх батьків, братів і синів... А є велика часть руського народу, яка надієсь, що побачить свою будучність у сій державі... Та наш Український Клюб в парляменті голосував проти рекрута, щоби демонстраційно і при всяких нагодах виказувати невдоволення з нашого політичного становища в державі. Отсе була тоді наша тактика... Тимчасом міністер закордонних справ барон Еренталь щасливо полагодив справу анексії Боснії і Герцеґовини та відвернув небезпеку війни і знова настав мир у закордонній політиці, але у внутрішній політиці виринула нова кріза, що проявилась атаками проти міністра скарбу д-ра Льва Біліньского. Міністер Біліньскі обиимаючи другим наворотом теку міністра скарбу ствердив, що в держав-

511

них касах нема запасів грошевих на ціли воєнні і голосно говорив, що його попередник міністер Коритовскі прогайнував ті гроші на инші видатки. Колиж з початком р. 1909. заносило ся на війну з Сербією, а готівки в касах не було,— то міністер Біліньскі за порадою ґубернатора банку: Bodenkreditanstalt,— Таyciґa затягнув без призволення парляменту позичку біжучу: державними бонами. Отсе підхопив „Славянський Союз“, та щоби повалити правительство Бінерта поставив п. Крамарж: наглий внесок в справі суперечної з конституцією видачі (емісії) державних бонів. Наслідом сього внеску було правительство барона Бінерта поважно захитане та по довгих дебатах найшла правительственна більшість такий вихід, що не узнала правно-політичного становища міністра Біліньского відносно права емісії, але ex post признала так звану „Indemnitat“, щоби ратувати правительство. Таким чином міждержавне положеннє за кордоном викликало в народнім парляменті державний патріотизм. З другого боку треба признати, що тодішний парлямент передчував небезпеку війни для австро-угорської монархії, бо усі партії висказали бажання удержання мира...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"