представника покликувано також представника українського народу,— що обстоював п. д-р Евген Левицький, виказуючи, що на рішаючім місця треба виступити проти шкідливої діяльности Поляків.
През. міністрів барон Бінерт заявив ся проти наглости внесення і утверджував, що міністер для Галичини має дбати про інтереси обох народів у ріпній мірі, та що згідним порозуміннєм обох народів найскорше будуть збережені інтереси руського народу. Відтак наші бесідники: Олесницький, Окуневський і Евген Левицький докладно схарактеризували ролю міністрів для Галичини, що на кождім кроці старали ся спинювати розвиток нашого народу. Зокрема п. Окуневський покликав ся на мемоари міністра Зємялковского, котрий відносно славянського конґресу з р. 1848. сказав: „Хто вірить чеській політиці,— мусить бути так само як Чехи, клеветником або дурнем“. Але се не зрушило чеських послів, бо за нашим внесеннєм голосували тільки соціяльні демократи. Отсе була також наочна ілюстрація неослявізму...
|
