"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

83. Народний Зїзд, 1910. р.

В дні 26. грудня 1910. р. розпочав свої наради Народний Зїзд національно-демократичного (народного) сторонництва при участи 200. відпоручників з цілого краю. У моїм звіті з діяльности наших послів в р. 1910. зясував я вислід небувалої досі обструкції в галицькім Соймі. Ми перепинили розширеннє автономії краєвої, утраквізацію середних шкіл, заснуваннє Ради культури краєвої, відібраннє рільничих підмог і ухваленнє некорисних засад виборчої реформи до галицького Сойму. Сього доконала горстка наших українських послів (дванайцятки) супроти переважаючої більшости польської і невтральних послів руссофільських обох фракцій{Сповнив ся сенс моральний твердої програми галицьких Руссофілів: „На наших консервативних стоячи началах, держим ся твердих убіжденій, что ми без чужой помощи ничого доброго для Руси зділати не в состоянії. Для того нам не треба трудитись,— впрочем за нами: тисячелітное забороло: азбука!“ „Зеркало“, 1889.}. Не менше

562

тяжке було наше становище в парляменті, де мусіли ми боротись на три фронти: супроти розпаношеного Кола Польського, егоїстичної більшости і правительства, що дбало про державні конечности. Замісць приреченої реформи адміністрації в краю запанувала система поліційна. Ми добули: рільничі підмоги і визнаннє „Сільського Господаря“, фонд о. Іван Чапельський стипендійний на образуваннє доцентів університетських та підвисшеннє державних підмог на ціли культурні. По за сим повелось нашій репрезентації видвигнути питаннє українське на ширший світ, так що

563

тоді питаннє польсько-українське стало побіч чесько-німецького як питаннє державне... Становище наших народних орґанізацій до послів було повне довіря. Довіря було мабуть за богато, бо всього ожидалось від послів, а не всі орґанізації відповідали своїм обовязкам. Живійше ішов рух просвітний і економічний, а в політичнім було менше дбалости і енерґії. Тому належало поучувати маси народні при всякій акції, що нашими найпевнійшими здобутками буде те, що сам нарід собі здобуде. Про отсю поміч звертали ся посли до своїх орґанізацій... Народний Зїзд одобрюючи з признаннєм діяльність українських послів, припоручив парляментарному Клюбови: заострити свою тактику, доки правительство не змінить свого становища супроти нашого народу, як також домагати ся усунення намісника Бобжиньского. На сім Зїзді піднесено між иншим справу пропаґування бойкоту: алькоголю і тютюну, щоб слабити матеріяльно державу і край. А о. Омелян Ваньо підніс був справу національного податку на рідну школу під зарядом Краєвого Шкільного Союза...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"