"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

82. На закінченнє року 1910. скликано парлямент.

На 24. падолиста 1910. р. скликано парлямент що протягом чотирох місяців був нечинний. Тоді п. Окуневський виступив на конференції клюбових голов проти правительства за те, що воно знає, тільки чесько-німецький спір, а як Українці протестують в галицькім Соймі, то правительство дає поміч пануючій кліці, щоб мала средства далі панувати над томленим руським народом...

За кілька днів відбула президія нашого парляментарного Клюбу: конференцію з президентом міністрів

560

бар. Бінертом. Йому сказано, що справу нашого університету будемо ставити разом зі справою італійського факультету. На се він відповів нам, що постараєсь заініціювати дальші переговори в сій справі. Далі сказав він, що справу рільничих підмог вирішило правительство в нашу користь, та що до будови каналів не прийде. При сій нагоді інформував ся президент міністрів про нашу голосну обструкцію в Соймі... В Палаті послів прийшла, як звичайно, на чергу нарад буджетова провізорія та президент міністрів барон Бінерт сказав у своїй промові, що й в галицькім соймі удало ся осягнути мирну полагоду між більшістю а меншістю, та що там наступить згідна розвязка виборчої реформи. Се була неправдива інформація, яку переказав правительству намісник Бобжиньскі. Наші посли засипали президента міністрів; запереченнями та безпосередно по нім прийшов до слова п. Олесницький і в своїй знаменитій промові виказав нещирість і безправність у поступованню Поляків супроти українського народу в Галичині та закінчив її сим, що одинокою радою є: поставити на перше місце нашої політики поділ Галичини... Бінерт і Бобжиньскі перемахнули ся! Наш Клюб парляментарний обстоював своє опозиційне становище супроти правительства і заложив протест проти санкціонування законопроєктів, мнимо ухвалених галицьким Соймом в часі нашої обструкції. А в Польськім Колі підняли пп. Ґломбіньскі і Козловскі боротьбу за будовою водних доріг (каналів) і усуненнєм міністра скарбу Біліньского, що був противником будови каналів. Також угода чесько-німецька не клиїлась і новий голова зединеного чеського Клюбу п. Фідлер зажадав уступлення барона Бінерта... В таких невідрадних обставинах барон Бінерт вніс 10. грудня 1910. р. димісію свого кабінету, а цісар приймив сю димісію та уповажнив уступивших міністрів далі вести правлінне аж до утворення

561

нового міністерства. Президент міністрів барон Бінерт подав до відома президії нашого парляментарного Клюбу, що „in statu demissionis“ буде залагоджувати тільки біжучі справи та полагодить з наших справ: інскрипцію на львівськім університеті і виплату рільничих (годівельних) підмог. Буджетова комісія призволила на тримісячну буджетову провізорію,— при чім виявилось розбиттє Унії Славянської, бо словінські посли пішли за буджетом а чеські посли проти буджету... В сім часі зачав був виходити у Відні: „Slavisches Tagblatt, unparteiisches Organ zur Wahrung und Forderung slavischer Interessen“, під редакцією M. Jerinic'a. При другім читанню буджетової провізорії в Палаті послів, в дні 16. грудня 1910. p., промовляв нашим іменем п. Дністрянський та виказував, що правительство є тільки виконавцем волі Поляків, а тепер вони розбивають чесько-німецьке порозуміннє, щоби могли далі виконувати своє пануваннє над Українцями. Заостреннєм нашого відношення до правительства закінчилась сесія парляменту в р. 1910...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"