Кабінети барона Бінерта, перший і другий були боротьбою корони з парляментом, бо барон Бінерт був мужем довіря цісаря Франц Йосифа і наступника престола Франца Фердинанда та дбав головно про конечности державні...
А тепер прийшов Бінерт III. Уповажнений цісарем до утворення нового кабінету віддав він теку міністра скарбу по д-рі Біліньским Німцеви д-рови Маєрови, та за те п. Ґломбіньскі взяв теку міністра зелізниць. На місце д-ра Дулємби покликав він на міністра для Галичини Вацлава Залєского, сина бувшого галицького намісника Филипа Залєского і внука давного галицького ґубернатора Вацлава Залєского, що свого часу простелив був дорогу галицькому ґубернаторови графови Аґенорови Ґолуховскому.
Наміром барона Бінерта було: покликати до себе пп. Ґломбіньского і Залєского, щоби ослабити Коло Польське та держати при собі сих обох людей на успокоюваннє Кола Польського. І так воно сталось. По довгих сварках вибрано презесом Кола Польського: безпартійного д-ра Лазарского...
Міністер 3алєскі представив ся зараз в Колі Польськім та заявив бажаннє прийти до нашого Українського Клюбу, щоби представити ся і обговорити деякі справи. В нашім Клюбі були в сій справі думки поділені. Товариш Окуневський заступав думку, що міністра Залєского треба приймити, бо се піднесе значіннє нашої репрезентації та облекшить нам полагодженнє не одної справи,— але більшість нашого{стр.566} Клюбу не згодила ся принимати міністра Залєского, бо ми не узнаєм міністра для Галичини та з правительством переговорюєм тільки через ресортових міністрів...
В Палаті послів виголосив президент міністрів барон Бінерт, в дні 17. січня 1911. р. знова свою програмову промову і як звичайно обіцяв однако трактувати всі народности і суспільні верстви з виключеннєм односторонних концесій, а в справі водних доріг дав пітійську заяву: переведення відповідної ревізії закону з р. 1901.