"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

6. Спільні делєґації в Будапешті.

В сім часі радили в Будапешті спільні делєґації та в австрійській делєґації заявився наш делєґат п. Цеглинський за потрійним союзом: Австро-Угорщини, Німеччини і Італії і взагалі за політикою міністра закордонних справ графа Еренталя. За ним промовив п. Василько і сказав, що

569

нас Українців і Поляків лучить в Росії спільне горе та булоб пожадане, як би се стало мостом порозуміння між нами. Вони оба вказали на два знаменні обяви російської політики: переслідування українства в Росії і підпирання руссофільської пропаґанди в Галичині. Отсе становище наших делєґатів викликало корисне вражіннє на цісаря, так що при нагоді делєґаційного приняття говорив цісар з п. Васильком і висказав ся прихильно про становище Українців в делєґації. Отсе цісарське признаннє затрівожило Поляків, бо їх політика від десяток років працювала над сим, щоби нас представити ворогами держави і відгородити від цісаря. Та щоби доповнити і прояснити те становище наших делєґатів промовляв я в дні 8. марта 1911. р. в комісії буджетовій Палати послів при позиції „цісарський двір“ і заявив, що ми не виступали і не виступаємо проти сеї позиції,— але мусимо домагати ся, щоби корона була докладно і по правді інформувана про відносини українського народу в Австрії. Ми дамо цісареви і державі все, що їм належить ся, а нам най за те буде дана рівноправність. Далі сказав я: колишні слова цісаря: „Adieu meine Herrn!“ тяжко вразили наш нарід. Колиж слова монарха висказані в останній делєґаційній сесії мають заповідати справедливий зророт в австрійській політиці супроти Українців,— то най як найскорше наступлять по тих словах: справедливі діла цісарського правительства!...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"